Тютюнопаління й способи позбавлення від нього

Табакокуріння є фактором ризику розвитку захворювань органів дихання,

а також погіршує їх перебіг:

–        ХОЗЛ

–        Рак легень

–        Контроль над БА, а також загострення більш тяжкі та часті, знижує ефективність кортикостероїдів, збільшує ризик госпіталізацій та летальних наслідків, пов’язаних із БА

–        Погіршує перебіг пневмоній та туберкульозу.

–        Прогресування деяких рідких захворювань легень, наприклад недостатність α₁-антитрипсину, гістіоцитоз Х.

При ХОЗЛ відмова від куріння розглядається як важливий лікувальний захід.

Відмова від куріння повинно бути складовою частини кожної медичної послуги, яка надається хворому із легеневими захворюваннями і кожний пульмонолог має володіти необхідними навиками по лікуванню залежності від тютюну.

Залежність від тютюну – поведінковий комплекс, який формується під дією як зовнішніх та і генетичних факторів. Основним компонентом цигарок, який обумовлює розвиток залежності є нікотин, хоча певну роль відіграє психологічні фактори та звички.

Тютюнова залежність може розцінюватися як хронічне рецидивуюче захворювання з очікувальною частотою успішної відмови від куріння після лікування 15-35% через 1 рік, аналогічно іншим патологічним пристрастям.

По даним Всесвітнього банку у всьому світі нараховується приблизно 1,1 млрд осіб, які курять у віці старше 15 років. До 2025 року їх число зросте до 1,6 млрд.

Встановлено, що у ХХ ст. у світі від паління тютюну померло приблизно 100 млн людей, а у ХХІ ст. ця кількість зросла до 1 млрл. Основними причинами смерті, пов’язаних із курінням тютюну, були серцево-судинні захворювання (1,69 млн.), ХОЗЛ (0,97 млн.) і рак легень (0,85 млн.). Серед 50 млн чоловіків, які курять в країнах ЄС щорічно реєструється 500.000 смертей, пов’язаних із курінням.

У дослідженнях з профілактики рака легень у США показали, що число років куріння набагато більш важливі для прогнозування раку легень, ніж кількість цигарок, які викурюються щоденно.

У 80-х рр. ХХ ст.. була відкрита генетична схильність до розвитку захворювань, які пов’язані із курінням. Останні дослідження показали, що жінки більш схильні до дії канцерогенів тютюнового диму як причинному фактору раку легень ніж чоловіки.

Багато досліджень продемонстрували, що активне куріння впливає на функцію легень. У дорослих осіб, які курять раніше починається зниження ОФВ1 і, відповідно, вкорочується фаза плато, в впродовж якого легенева функція залишається незмінною. Більш того, куріння прискорює падіння ОФВ1 у зрілому віці та у літніх людей. Серед хворих із встановленим діагнозом ХОЗЛ значення цього показника знижується у жінок швидше, ніж у чоловіків.

Статус куріння повинно чітко відображатися у медичній документації, включаючи тип тютюнового виробу (цигарки, сигари, трубка) і кількісну характеристику (кількість пачко/років).

Тест Фагерстрема для оцінки нікотинової залежності

Чим вище бал, тим сильніша залежність і тим важче відмовитися від куріння. Тест Фагерстрема також прогнозує тяжкість відмови від куріння і потребує фармакологічного лікування і співвідноситься з генетичними особливостями деяких нікотинових рецепторів.

В МКХ-10 для діагностики тютюнової залежності використовують 7 критеріїв:

–        Сильне бажання курити

–        Утруднений контроль кількості цигарок

–        Продовження куріння, не дивлячись на пагубні наслідки

–        Зміна пріоритетів різних видів діяльності

–        Підвищення толерантності до тютюну

–        Фізичний синдром відміни

Для встановлення діагнозу тютюнової залежності буде достатнім відповідність 3 з них.

В якості допомоги при відмові від куріння можна використовувати 3 різновидності психологічної та поведінкової підтримки:

–        Міри самодопомоги

–        Короткі поради

–        Консультації.

Фармакологічна терапія тютюнової залежності:

1-ша лінія:

–        Нікотин замісна терапія і/або бупропіон із повільним вивільненням у поєднанні із психологічними методами.

Рекомендації бажаючим кинути курити:

1. За один-два тижні до повної відмови від куріння, якщо немає протипоказань, поприймайте аскорбінову кислоту (вітамін С) по 200-300 мг в день.
2. Визначте день припинення куріння. Назвіть його Днем здоров’я. Бажано, щоб він був у межах двох тижнів з моменту прийняття рішення.
3. Попросіть родичів, знайомих, друзів підтримати Вас у цьому починанні.
4. Було б добре, щоб відвикати від куріння ви розпочали разом з кимось зі своїх друзів – матимите можливість поділитися успіхами або невдачами, одержати своєчасну пораду.
5. Своїх знайомих попросіть категорично відмовляти вам у проханні закурити.
6. Поступово зменшуйте кількість викурених цигарок на одну-три штуки.
7. Намагайтеся до кінця не викурювати цигарку, оскільки в її останній частині міститься найбільше шкідливих речовин.
8. Зменшуйте кількість затяжок і збільшуйте перерви між ними.
9. Під час куріння намагайтеся рідше тримати цигарку в роті.
10. Не залишайте в кімнаті недокурки, викидайте їх одразу.
11. Щоразу збільшуйте інтервал між курінням. Не робіть глибоких затяжок.
12. Урізноманітьте своє харчування овочами, фруктами, молочними продуктами. Щонайменше на два-три тижні виключте зі свого раціону міцний чай, каву, гострі й солоні продукти. Вживайте більше рослинної їжі, соків, мінеральної води та не переїдайте. Це допоможе легше перенести утримання від куріння.
13. Перестаньте купувати цигарки, а щоразу просіть їх у когось із перехожих. Поступово відчуватимете від цього ніяковість та й людям це швидко набридне.
14. На пропозицію знайомих закурити відмовляйте.
15. Більше часу проводьте на свіжому повітрі.
16. Займіться фізкультурою, вступіть до спортивної секції тощо. Це допоможе відвернути увагу від шкідливої звички.
17. При бажанні закурити займіться справою. Це може бути як хатня робота, так і фізичні вправи. Якщо немає протипоказань, займіться легким бігом, плаванням тощо.
18. При бажанні закурити, замініть цигарку жувальною гумкою, а не цукерками, сухарями.
19. Кидайте курити раз і назавжди, не торкайтеся до цигарок навіть з метою „експерименту”.

Лікарські форми, які існують для нікотин замісної терапії

Відносні протипокази до нікотин замісної терапії:

–        Серцево-судинні захворювання

–        Гіперфункція щитоподібної залози

–        Цукровий діабет

–        Тяжкі порушення функції нирок та печінки

–        Пептичні виразки

–        Проте є безпечною для пацієнтів із ІХС.

Побічні ефекти:

• – місцеві реакції (локальне подразнення шкіри від нікотинового пластиря, подразнення слизової оболонки ротової порожнини і горла при використанні пероральних форм).

Бупропіон гідрохлорид – антидепресант (амінокетон), ефективно допомагає відмовитися від куріння при інтенсивності >10 цигарок/день. Бупріон блокує зворотнє нейрональне захоплення норадреналіна і допаміна при мінімальному впливі на зворотнє захоплення серотоніну і відсутність впливу на моноамінооксидазу. Показано, що бупропіон зменшує активність нейронів, які вивільнюють допамін, і таким чином може деактивувати реакцію задоволення та знизити тягу до куріння.

Показання:

–        Для тих, хто робить 1-шу спробу кинути курити, особливо хто не переносить нікотин замісну терапію

–        Віддає перевагу не нікотинове лікування

–        Для тих, у кого на фоні нікотин замісної терапія спроба кинути палити, зазнала невдачі.

Рекомендована доза 150 мг на добу впродовж першого тижня і потім підвищується до 300 мг на добу (150 мг 2 рази на день). При призначенні бупропіона пацієнтам радять продовжити курити до призначеного дня відмови, який встановлюється приблизно через 1 тиждень від початку лікування. Зменшена підтримуюча доза (150 мг) рекомендується літнім особам, які курять, особам із порушенням функції нирок та печінки та особам із масою тіла <45 кг. Тривалість лікування складає 7-12 тижнів. Лікування повинно поєднуватися із програмами поведінкової підтримки, наданням додаткової інформації по відмові від куріння і профілактики рецидивів.

Побічні ефекти: порушення сну, сухість у роті, дуже рідко можливі судоми. Цей препарат протипоказаний при епілепсії, тяжкому перебігу цирозу печінки, у пацієнтів із нейрогенною анорексією та булемією, із травмами голови або алкоголізм потрібно призначати з обережністю. У пацієнтів із цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні препарати або інсулін, і у пацієнтів, які приймають препарати, що знижують поріг судомної активності (наприклад, антипсихотичні засоби, антидепресанти, теофілін, системні стероїди) слід підбирати ретельно дозу бупропіона.

Терапія 2-гої лінії

–      Нортриптилін 75-150 мг на добу. Проте він має багато протипоказань і виражених побічних ефектів, притаманних всім антихолінергічним препаратам, в першу чергу, порушення провідності та ортостатична гіпотензія.

–        Клонідін. В клінічних рекомендаціях по боротьбі із курінням в США рекомендований як засіб 2-гої лінії.

Нові препарати.

Вареніклін – частковий агоніст нейрональних нікотинових рецепторів, який містить субодиниці α₄ β₂. Останні дослідження показали, що нікотинові рецептори  α₄ β₂ відіграють центральну рольв нікотиновій залежності і тяги до куріння. Варениклін первісно стимулює α₄ β_2-рецептори, що обумовлює вплив нікотинового агоністу на вивільнення допаміна у ядрі (агонізм). При поєднанні із нікотином варениклін не підвищує вихід допаміна (антагонізм). Оскільки варениклін поєднує у собі функції агоніста та антагоніста, він може зменшити нікотинову залежність і послаблює прояви «синдрома відміни» нікотина.

Побічні ефекти: нудота, головний біль, незвичайні сновидіння.

Рімонабант – в експериментах показано, що блокада каннабіоідних рецепторів СВ₁ рімонабантом послаблює харчову поведінку, зменшує самопризначення нікотину та знижує кругообіг допаміна в прилеглому ядрі після стимуляції нікотином. Також зменшує відновлення тяги до нікотину, викликаної невипадковим впливом певних стимулів після припинення само призначення нікотину.

Матеріал підготувала: Ступницька Г.Я., доцент кафедри внутрішньої медицини.