Артеріальна гіпертензія (підвищення артеріального тиску вище за 140/90 мм рт. ст.) залишається основним фактором розвитку серцево-судинних та судинно-мозкових ускладнень (насамперед, інфарктів та інсультів) в індустріалізованих державах.
В Україні рівень серцево-судинної смертності – один з найвищих в Європі. Поширеність хвороб системи кровообігу упродовж останнього десятиріччя зросла майже в 2 рази.
У рекомендаціях з профілактики серцево-судинних захворювань рекомендовано більше уваги приділяти регулярним фізичним навантаженням, слідкувати за масою тіла та вести здоровий спосіб життя. Варто контролювати такі фактори ризику, як цукровий діабет, концентрація в крові холестерину, ліпопротеїнів, особливо низької та наднизької щільності, та індекс маси тіла. Для зменшення ризику виникнення серцево-судинних захворювань слід впливати на якнайбільшу кількість факторів ризику.
За даними епідеміологічних досліджень, стійке підвищення артеріального тиску виявляється у 15-30% дорослого населення України. Серед основних причин зростання захворюваності на артеріальну гіпертензію та її поширеність – низький рівень дотримання норм здорового способу життя та значна обтяженість факторами ризику.
Успішне лікування артеріальної гіпертензії, тобто утримання артеріального тиску нижче за 140/90 мм рт. ст., можливе лише за умови спільних зусиль лікаря та пацієнта, який хоче, може лікуватися та згоден чітко виконувати медичні призначення (тобто виявляє високу дисциплінованість – прихильність до лікування).
На жаль, багато хворих не дотримуються рекомендацій лікарів щодо здорового способу життя та прийому гіпотензивних препаратів. Вони часто потрапляють у лікарню швидкої медичної допомоги через неконтрольований перебіг артеріальної гіпертензії, коли захворювання ускладнюється різким підвищенням артеріального тиску – розвитком артеріального гіпертензивного кризу. Це дуже небезпечний стан, під час якого частіше виникають ускладнення – такі, як: інфаркт міокарда, інсульт, порушення серцевого ритму тощо.
Після виписки зі стаціонару контроль артеріального тиску, якого вдалося досягнути, губиться на етапі амбулаторного лікування (в умовах повсякденного життя) внаслідок низької прихильності до лікування. Частина хворих заперечує хворобу через її безсимптомний перебіг, тобто відсутність погіршання самопочуття за підвищеного артеріального тиску та власні уявлення (мовляв, це мій «рідний» артеріальний тиск), – що найчастіше є оманливим.
Дані деяких досліджень свідчать про те, що жінки більш суворо дотримуються рекомендацій лікаря, ніж чоловіки, а група хворих зі зниженою прихильністю до лікування включає переважно осіб молодого віку, в яких підвищення артеріального тиску не супроводжується неприємними відчуттями, і, у зв’язку з цим, їх складніше запевнити щодо небезпеки його високих значень.
Але найважчою групою пацієнтів є хворі літнього та старечого віку, особливо самотні, в яких ймовірність самостійної відміни препаратів або суттєвої зміни режиму прийому достатньо висока. Ситуація в цьому випадку значно ускладнюється через розлади пам’яті у хворих, через що дуже важливим фактором стає ретельність догляду за ними та контроль за вживанням ліків з боку родичів або громадських організацій. Приблизно 30% хворих пояснюють відмову від лікування фінансовими проблемами, хоча на сучасному фармацевтичному ринку України присутня достатня кількість доступних за ціною лікарських засобів для контролю артеріального тиску. Дуже часто призначення лікаря замінює сам пацієнт «за порадою» знайомих, родичів, сусідів. Це, взагалі, є не тільки неприйнятним, але й дуже небезпечним явищем, оскільки призначення гіпотензивних ліків повинно відбуватися зі зважанням на можливу побічну дію, супутні захворювання, які є у хворого, та інші фактори.
Тільки 1/3 хворих отримує комбіновану терапію, тобто кілька препаратів одночасно, незважаючи на те, що, згідно з сучасними рекомендаціями, майже всі хворі з артеріальним тиском 160/100 мм рт. ст. та вище повинні лікуватися двома або навіть трьома гіпотензивними препаратами. Такі комбінації гіпотензивних засобів володіють більш збалансованою можливістю знижувати артеріальний тиск та значно краще переносяться хворими.
Дуже сподіваємося, що розпочата активна робота щодо зменшення дефіциту знань про наслідки неконтрольованого підвищення артеріального тиску приведуть хворого до лікаря, зміцнять інтеграцію між лікарем, пацієнтом та фармацевтом, залучать пацієнта в процес активного планування лікування, тобто підвищать прихильність до нього, адже сучасний показник ефективності контролю артеріального тиску на Україні – всього 19% – не може ніяк задовольнити не тільки медичну спільноту, але й суспільство в цілому.
Матеріал підготувала: Чурсіна Тамара Яківна, доцент кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб
