Над цим питанням рано чи пізно замислюється кожен.
Інша справа, що зрозуміти, що в житті найголовніше досить складно до тієї пори, поки ти не втрачаєш саме це життя. Як тільки життя з яких-небудь причин наближається до свого кінця, головне проявляється все виразніше. Думаю, багато хто хотів би отримати це знання набагато раніше.
Броні Вее (Bronnie Ware) працювала в хоспісі. Її робота полягала в полегшенні стану вмираючих пацієнтів. Броні проводила з ними останні дні та години їх життя. Розмовляючи з вмираючими пацієнтами, вона дізналася про що найбільше жалкують люди, що підійшли до самого краю свого життя, що для них є головним і що вони хотіли б змінити, якщо це було б можливим.
Як дізнатися, що в житті найголовніше або про що жалкують люди, вмираючи:
1. Я шкодую, що у мене не було сміливості, щоб жити життям, правильним саме для мене, а не життям, яке очікували від мене інші.
Це найбільш поширений жаль серед людей. Коли люди усвідомлюють, що їхнє життя майже закінчене, вони можуть озирнутися назад і легко побачити, які їх мрії залишилися не реалізованими. Більшість людей навряд чи намагалися виконати навіть половину з їхніх мрій і повинні були померти, знаючи, що це відбувалося тільки внаслідок вибору, який вони зробили або не зробили.
Дуже важливо спробувати реалізувати, принаймні, деякі з ваших основних бажань на своєму життєвому шляху. З того моменту, коли ви втрачаєте своє здоров’я, стає вже занадто пізно щось робити. Здоров’я приносить ту свободу, яку далеко не всі розуміють, поки не втрачають його.
2. Мені шкода, що я так багато працював.
Це почуття було у кожного пацієнта чоловічої статі. Вони жалкували за своєю молодістю і за своїми відносинами. Деякі жінки теж висловлювали такий жаль. Всі чоловіки глибоко жалкували про те, що витратили велику частину свого життя на одноманітну працю для добування засобів до існування.
Спрощуючи свій спосіб життя можна скоротити вимоги в доходах, які ви думаєте, вам потрібні. Створюючи більше простору у вашому житті, ви стаєте щасливішими і більш відкритими для нових можливостей.
3. Мені шкода, що у мене не було сміливості висловити свої почуття.
Багато людей пригнічували свої почуття, щоб зберегти певні взаємовідносини з іншими. В результаті вони погоджувалися на посереднє існування і ніколи не ставали такими, якими б вони хотіли себе бачити. Виникнення багатьох хвороб було пов’язане з почуттям гіркоти і обурення.
Ми не можемо управляти реакціями інших. Хоча спочатку люди можуть реагувати на зміни, які ви вносите у відносини, бажаним для вас чином, в кінцевому рахунку, це піднімає відносини на новий більш здоровий рівень. Найкраще тим чи іншим способом усувати нездорові відносини з вашого життя.
4. Мені шкода, що я не підтримував стосунки зі своїми друзями.
Часто ці люди дійсно навіть не усвідомлювали всієї користі підтримки контактів зі своїми старими друзями, поки до їх смерті не залишалося кілька тижнів, і вже не завжди була можливість їх розшукати. Багато хто опинився настільки зануреними у свої власні життя, що дозволили їх дружбі багато років проходити повз них. Було багато глибоких жалю про те, що їхній дружбі не було приділено стільки часу і зусиль, яких ця дружба заслуговувала. Всі сумують за своїм друзям, коли помирають.
Будь-якій людині, що веде активний спосіб життя, властиво применшувати значення дружніх відносин. Але коли людина стоїть на порозі смерті, матеріальні сторони життя втрачають своє значення. Звичайно, люди хочуть, щоб їхні фінансові справи були в якомога більшому порядку. Але не гроші і не статус зберігають в кінцевому рахунку своє значення. Вони хочуть принести якусь користь тим, кого люблять. Але зазвичай вони вже занадто хворі і втомлені, щоб якось справитися з цим завданням.
5. Мені шкода, що я не дозволив / дозволила собі бути більш щасливим.
Цей вид жалю був напрочуд загальним. Багато до кінця не розуміли, що їхнє щастя це питання вибору. Вони були підпорядковані звичкам і сформованим уявленням. Вони знаходилися в полоні «комфорту» звичного способу життя. Через страх перед змінами вони прикидалися перед іншими і перед самими собою в тому, що були задоволені своїм життям.
Смерть допомагає зрозуміти, що в житті головне. Давайте навчимося розуміти це набагато раніше. У будь-який момент можна змінити своє життя, але тільки не після смерті. Прислухайтеся до себе і будьте щасливі. Головне – встигнути це зробити.
Матеріал підготувала Карвацька Наталія Семенівна – доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка Вищого державного навчального закладу «Буковинський державний медичний університет», к.мед.н., лікар – психіатр, психотерапевт, медичний психолог.
