Одна з найбільш поширених урологічних захворювань, яке характеризується частим виникненням рецидивів (повторним виникненням каменів).
Сечокам’яна хвороба займає 2 місце в структурі урологічних захворювань та становить 30-45% захворювань сечостатевої системи. Майже в кожного 8-10 хворого процес двобічний.
У країнах Євросоюзу на СКХ хворіє 2% населення і відмічається тенденція до зростання її частоти.В Україні також відзначається збільшення числа хворих на сечокам’яну хворобу. За останні 10 років показник поширеності в країні виріс із 200 до 300 на 100 000 населення.
Щороку приріст захворюваності на уролітіаз складає біля 10%, а середній загальносвітовий показник становить 6,0-7,0%. Одночасно в 1,4 раза збільшився рівень смертності. Відмічено тенденцію збільшення числа урологічних операцій при уролітіазі, які мають паліативний характер, що веде до інвалідизації осіб працездатного віку, тому що у двох третин пацієнтів вона розвивається у віці 20 – 50 років і є причиною ранньої інвалідизації майже 20% захворілих. Серед загального спектра причин інвалідності в урологічній практиці захворюваність СКХ займає третє місце.
Тому питання профілактики, ранньої діагностикита своєчасного лікування нефролітіазу, підвищення ефективності протирецидивного лікування (метафілактики) на сьогодні є надзвичайно актуальними та не тільки медичним, а і соціально значущими.
Етіологія та патогенез
Причини виникнення СКХ є поліетіологічним захворюванням, тому досить часто неможливо чітко визначити причину виникнення СКХ у того чи іншого пацієнта.
Причини, які сприяютьзахворюваності на СКХ, поділяють на екзогенні та ендогенні. До екзогенних факторів (фактори зовнішнього середовища) відносять наступні – кліматичні умови(жаркий та сухий клімат, недотримання питного режиму, вживання високомінералізованої воли, особливості харчування (міцна кава, чай, шоколад та консерви).До ендогенних факторів (фактори внутрішнього середовища) належать наступні -інфекціясечовихшляхів, вроджені вади розвитку, порушення обміну речовин. У більшості європейських країн утворення каменів в 50-70% випадків пов`язано з інфекцією сечовивідних шляхів, а в США із порушенням обміну речовин. У дітей причиною утворення каменів є вроджені вади сечової системи, інфекція сечової системи.
Таким чином, утворення конкрементів у сечовійсистемі є результатомком плексних та взаємопов’язаних процесів.
Але і механізми виникнення СКХ продовжують залишатися невирішеною проблемою.
Клініка
Незалежно від складу каменя клінічні прояви захворюванняоднакові з наступнимиголовними синдромами:
Біль. Типовимпроявом СКХ є ниркова колька. Вона виникає частіше усього за наявності невеликих конкрементів (до 5-6 мму діаметрі), які можуть просуватись у сечовід.
Ниркова колька має характерні ознаки:
Біль – локалізуються у попереку, виникають несподівано, часто після аліментарної провокації; є гострими, нестерпними, приступоподібними, не залежать від положення тіла. Біль віддає по ходу сечоводу, в стегно, зовнішні статеві органи. Тому поведінка таких хворих досить типова – вони неспокійні, ходять по кімнаті, тримаючись за поперек.
У пацієнта виникають розлади акту сечовипускання – часте, болюче, утруднене сечовипускання.
Нудота, блювота, вздуття кишківника.
Зміни у сечі –в сечі з`являється кров.
Ниркова колька потребує невідкладної допомоги. Якщо у вас виникли подібні скарги, то вам потрібно негайно звернутися до лікаря-уролога.
Тупі болі при СКХ виникають частіше при великих каменях, що не мають тенденцію до просування, або таких, що фіксованіу сечових шляхах та порушують віддік сечі із нирок. У такому разіціболінезначні, періодичні,локалізуються у попереку. Але, і в цьому випадку необхідна обо’язкова консультація спеціаліста, тому що СКХ призводить до розвитку небезпечних ускладнень.
Каменевиділення – самостійне відходження із сечою дрібних камінців – яскрава ознака СКХ. Як правило, супроводжується симптомами ниркової кольки.
Зміни у сечі – кровь у сечі, білок та лейкоцити (ознака запального процесу).
Діагностика
Основними методами діагностики СКХ, щодозволяють визначити локалізацію конкременту, є рентгенологічні та ультразвукові.
З рентгенологічних методів широко використовуються оглядова та внутрішньовеннаурографія.
УЗД дозволяє визначати конкременти діаметром від 5 мм, що локалізуються у нирці, сечовомуміхурі та кількох сантиметрах початкового та кінцевого відділів сечоводів.
Таким чином, за допомогою внутрішньовенної рентгенограми та УЗД неможливо виявити рентген негативні камені у більшій частині сечоводу. У таких випадках, а також за відсутності функції нирки (її блокуванні каменем) для підтвердження діагнозу та встановлення локалізації каменя проводять висхідну уретеропієлографію. При цьому можлива візуалізація навіть рентгеннегативних каменів.
Комп’ютерна томографія використовується у сумнівних випадках та дозволяє виявляти абсолютну більшість конкрементів незалежно від їх положення у сечовій системі. Для збільшення її ефективності проводиться попереднє внутрішньовенне введення контрастної речовини.
Аналізи крові мають невелику діагностичну цінність для встановлення діагнозу СКХ. Головне їх значення полягає у визначенні загальних біохімічних змін у концентрації певних важливих для цього захворювання речовин – сечової кислоти, сечовини та креатиніну, іонів Са, К, Mg тощо, що дозволяє встановити склад каменя та причину його виникнення. Останнім часом застосовується дослідження добової сечі, в якій досліджують рівні кальцію, фосфору, цитрату, сечової кислоти, що допомагає в діагностиці СКХ.
Прояви уролітіазу у дітеймаютьособливості. Біль – найбільшчастий симптом, зустрічається в 40-75% випадків. На відміну від дорослих, у дітей досить рідко зустрічається класична ниркова колька, частіше маленький пацієнт скаржиться на біль по всьому животу, що може значно ускладнювати діагностику СКХ.
Лікування
Лікування СКХ, як і багатьох інших захворювань, поділяється на консервативне та оперативне. Вибір методу залежить від віку, клінічного перебігу хвороби, загального стану хворого, анатомо-функціонального стану нирок та розміруі локалізації конкременту. Методилікування СКХ значно змінились за останні 10-15 років.
Напрямки лікування:
1. Традиційне консервативнее лікування СКХ розроблялося упродовж сотень років. Потрібно пам`ятати, що видалення тим чи іншим шляхом каменя не виліковує пацієнта, а лише покращує уродинаміку сечових шляхів, тому що причина утворення каменів залишається. На жаль, а ні своєчасна діагностика, ні сучасні ендоскопічні та лапароскопічні методи лікування не запобігають повторному виникненню каменів у пацієнтів із СКХ. Добре відомий факт, що камені нирок мають чітку тенденцію до рецидиву в 50% випадків протягом 10 років від моменту появи першого епізоду захворювання. Саме тому лишається надзвичайно важливою терапія, направлена на запобігання повторного каменеутворення– метафілактика сечокам’яної хвороби.
Основні напрямки як попередження СКХ (профілактики) так і метафілактики направлені на усунення патологічної дії факторів ризику виникнення СКХ.
До основних загальнихпринципів консервативного лікування, що не залежатьвід виду каменя є:
Вживання великої кількості рідини – не менше 2,5 л/добу. Не рекомендується вживання води із високим змістом мінералів.
Дієтотерапія в залежності від хімічного складу каменя.
Виявлення та нормалізаціявідтокусечі.
Лікуваннясечовоїінфекції.
2. Екстракорпоральна ударно-хвильовалітотрипсія (ЕУХЛ) – дроблення каменя ультразвуком- натепер є головним методом терапії СКХі практично повністю витіснила класичні оперативні втручання. Абсолютна більшість каменів видаляється із сечових шляхів за допомогою сааме цього методу.
3. Перкутаннанефролітотомія дозволяє за допомогою невеликого розтинушкіри (до2 см) проникнути у нирковупорожнинну систему та видалити (за необхідності з попереднімдробленням) камені з нирки. Метод використовується у тих випадках, коли ЕУХЛ неможлива – приміром, при великих каменях, а також при органічних змінах сечоводу, коли самостійне відходження фрагментів каменя неможливе.
4. Трансуретеральналітотрипсія виконується також при неможливості проведення ЕУХЛ. Уретероскоп дозволяє ввійти у сечовід та порожнинну систему нирки, встановити локалізацію каменя, а надалі за допомогою ультразвуку чи лазера, що підводяться безпосередньо до каменя, роздробити його. Крім того, при можливості за допомогою уретероскопа можна під візуальним контролем захопити камінь у спеціальний кошик та витягнути його назовні.
5. Відкрита хірургічна операція у розвинутих країнах виконується у 1-3% хворих на СКХ. Показанням для їїпроведення, як правило, є поєднання СКХ з іншою патологією сечової системи (приміром, стриктури сечоводу чи додаткові ниркові судини), коли без корекції цієї патологіїі існує великий ризик повторного утворення каменя.
Необхідно пам`ятати що уролітіазможе ускладнюватися гострим або хронічним пієлонефритом, схильністю до рецидивівта розвитком як гострої так і хронічної ниркової недостатності.
Таким чином, на сьогодні, враховуючи поліетіологічність СКХ, високий ризик повторного каменеутворення, зусилля науковців усього світу направлені на пошук нових технологій по підвищенню ефективності сучасних методів лікування та профілактики сечокам’яної хвороби.
Інформацію підготувала: Ірина Ілюк, доцент кафедри урології та нейрохірургії
