10 вересня Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила Всесвітнім днем запобігання самогубствам. Україна увійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності. Кількість самогубств у нашій країні – на одному рівні з числом ДТП. Самогубства посідають третє місце після смертності від серцево-судинних і онкологічних захворювань. Особливо викликають турботу у науковців та фахівців-практиків випадки суїцидальної поведінки серед молоді.
Частота суїцидальних дій серед молоді протягом останніх двох десятиліть подвоїлася. У 30 % осіб 14-24 років трапляються суїцидальні думки, 6 % юнаків і 10 % дівчат вчиняють суїцидальні дії.
Із загальної кількості суїцидів 90 % відбуваються у психотичних станах, і лише 10 % – коли жодних розладів немає. Деякі фахівці пишуть про те, що в 10 % випадків суїциденти справді хочуть накласти на себе руки, і в 90 % – це привернення до себе уваги.
Кризові процеси в економіці та суспільному житті спричинили нову соціальну ситуацію розвитку особистості. Молоді люди, з властивими їм емоційною нестійкістю, імпульсивністю, високою навіюваністю, опинились в складних умовах самовизначення, в ситуації незадоволення значущих соціальних потреб, що породило зростання соціально дезадаптованої поведінки. Статистичні дані свідчать про актуальність проблеми профілактики самогубств серед молоді. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,7% молодих людей іноді втрачають бажання жити; 17,8% – вважають, що нікому до них немає справ; 25,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини; 51,9% – мають агресивні прояви, тобто не стримуються в ситуації конфлікту.
Юнаки та дівчата, які перебувають у кризовому стані, потребують підтримки оточуючих, психокорекційної допомоги фахівців.
З даною проблемою має боротися не тільки суспільство в цілому, але й кожна окрема людина, особливо та, яка повинна знаходитися поруч з молоддю і намагатися допомагати їй в складній ситуації. Тільки після цього можна говорити про вирішення даної проблеми.
Причини суїцидів серед молоді
У середовищі молоді найпоширенішими соціально-психологічними детермінантами скоєння суїцидів є соціальна ізоляція (вимушене тривале перебування в умовах обмежених стосунків та цілковита відсутність соціальних контактів); групове неприйняття; зниження толерантності до «значущих інших»; внутрішньоособистісний конфлікт між статусом і домаганнями; самотність (породжена розчаруванням у людях, втратою соціальних контактів, невизнанням індивіда на рівні міжособистісної взаємодії); соціально-психологічне відчуження (збіднення комунікативних дій); зростання незадоволення (статусно-рольові розбіжності); неадекватність ціннісного ставлення та самооцінки; комунікативна неспроможність; зниження престижу, авторитету; міжособистісні конфлікти, а також конфлікти, пов’язані з антисоціальною поведінкою.
Основні напрямки допомоги
Психопрофілактична робота, яка виступає основним джерелом попередження суїцидальної поведінки, є засобом запобігання розвитку суїцидальних сценаріїв. Найефективнішим будуть засоби, які включають психокорекційну роботу з поведінковими розладами молоді, орієнтація на високі духовні цінності, які наповнюють сенсом життя, спрямовані на поширення світогляду особистості, який відкриє подальшу життєву перспективу.
При цьому важливо зосередитися на таких основних напрямки допомоги:
Розпізнавання у людини тенденцій до скоєння суїциду;
Направлення суїцидента до відповідних фахівців (психологів, лікарів, психотерапевтів);
Екстрена допомога в момент вчинення суїцидальних дій, щоб перешкодити людині вчинити суїцид: фізична (відтягнути від вікна) або психологічна.
Якщо ви не можете фізично запобігти спробі суїциду або людина лише заявляє про намір вчинити суїцид, то можна спробувати поговорити з людиною і звернути увагу на наступні моменти:
1. З’ясувати, чи вибраний спосіб вчинення суїциду, місце, час. Який очікуваний результат від суїциду.
2. Що буде після суїциду через рік.
3. Яка реакція буде у значущих людей через рік.
Якщо людина, на Ваш погляд, схильна до суїциду або мала в минулому спроби до самогубства:
Не відштовхуйте її, якщо вона вирішила розділити свої проблеми з Вами, навіть якщо Ви шоковані ситуацією, яка склалася.
Довіряйте своїй інтуїції, якщо ви відчуєте суїцидальні схильності в будь-якому індивіді. Не ігноруйте застережливі знаки.
Не пропонуйте того, що не в змозі гарантувати, наприклад, «Звичайно, сім’я тобі допоможе».
Дайте знати, що хочете їй допомогти, але не бачите необхідності в тому, щоб тримати все в таємниці, якщо будь-яка інформація може вплинути на її безпеку.
Зберігайте спокій і не осуджуйте, незалежно від того, що кажете.
Кажіть щиро. Спробуйте визначити серйозність загрози.
Знайте, що суїцидальні думки не завжди призводять до спроб самогубства. В дійсності він/вона, поговоривши з ким-небудь про свої проблеми, зможуть відчути полегшення від усвідомлення проблеми.
Намагайтеся дізнатися, є в неї/нього план дій. Конкретний план – це знак дійсної небезпеки.
Переконайте його/її в тому, що є насправді така людина, до якої можна звернутися за допомогою.
Не пропонуйте полегшених рішень, наприклад «Все, що тобі зараз треба, це поспати. Вранці все буде добре».
Покажіть, що хочете поговорити про почуття, що не осуджуєте його/її за ці почуття.
Допоможіть йому/їй подолати кризову ситуацію і зрозуміти, що сильний стрес заважає повністю усвідомити ситуацію. Переорієнтуйте на інші інтереси для найповнішого проявлення і розвитку особистості.
Допоможіть знайти людей чи місце, які б допомогли знизити стрес.
Зверніться разом з ним/нею до фахівців.
Вибір напряму психотерапевтичної та психокорекційної роботи психотерапевта, психіатра або лікаря-психолога, залежить від конкретного випадку, адже підхід до людини у кризисному стані має бути індивідуальний.
Якщо Ви будете поруч із людиною, то зможете своєчасно помітити прагнення, які спричиняють їй душевний біль та підштовхують до самогубства, і зможете допомогти в скрутній ситуації, запобігти скоєнню самого страшного – втрати життя.
При плануванні профілактичної роботи з попередження проявів суїцидальної поведінки слід пам’ятати про те, що існують обставини, що виступають як антисуїцидальні чинники. Вони поділяються на культурні, соціально-демографічні, сімейні й особистістні.
Серед культурних та соціально-демографічних факторів виділяють:
– участь у громадській діяльності (спортивні змагання і події, клуби, товариства тощо);
– доброзичливі, врівноважені стосунки з однолітками у навчальному закладі;
– гарні стосунки з вчителями та іншими дорослими;
– підтримка з боку близьких людей.
Як вже зазначалося, сімейні проблеми можуть бути однією з причин самогубства. Але, з іншого боку, сприятливий клімат в сім’ї може виступати і як антисуїцидальний фактор, коли:
– розвинуті навички спілкування у сім’ї, добрі, сердечні, щирі стосунки між усіма членами сім’ї;
– батьки розуміють потреби та особливості своїх дітей;
– є підтримка членів сім’ї у всіх сферах.
Особистісні якості також можуть виступати захисними факторами:
– уміння спілкуватися з однолітками і дорослими;
– впевненість у собі, своїх силах, переконаність у здатності до досягнення життєвих цілей;
– уміння шукати і звертатися за допомогою при виникненні труднощів, наприклад, у навчальному закладі;
– прагнення радитися з дорослими при прийнятті важливих рішень;
– відкритість до думок і досвіду інших людей;
– відкритість до усього нового, здатність засвоювати нові знання.
До числа антисуїцидальних чинників належать усі чинники розвитку гармонійної, духовної особистості.
Однак серед них слід виділити ті, що протистоять безпосередньо суїцидальним тенденціям, створюють особливий імунітет особистості. Ці чинники необхідно враховувати при проведенні профілактичної роботи з попередження самогубства:
– формування сенсу життя, життєвої перспективи, міцних зв’язків із близькими, сім’єю, суспільством, природою, адаптованість, інтегрованість із людьми та суспільством;
– наявність таких рис особистості, як щирість, доброзичливість, взаєморозуміння, емпатійність, підтримка, приязнь тощо;
– підвищення значущості особистості у кризових ситуаціях;
– “інтелектуальний опір” смерті в усіх її видах, в тому числі і самогубству;
– піднесення цінності людини як вершини неперервного еволюційно-генетичного процесу і носія генетичного і культурного багатства людства і Всесвіту;
– піднесення цінності особистості як уособлення історико-культурного процесу;
– підвищення цінності життєвого шляху людини як невід’ємної складової історико-культурного процесу людства.
Матеріал підготувала:доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Карвацька Наталія
