• Українська
  • English
Особливості ранньої діагностики уражень нирок у новонароджених дітей
Особливості ранньої діагностики уражень нирок у новонароджених дітей

Особливості ранньої діагностики уражень нирок у новонароджених дітей

Ураження органів сечової системи у дітей не тільки є поширеною патологією, але й мають тенденцію до зростання, причому в ранньому віці.

Переважна більшість захворювань нирок у старшому віці (у дорослих), являють собою «пролонговану» патологію плода або новонародженої дитини. Наростання нефропатій у новонароджених дітей пов’язують також із збільшенням частоти вроджених і спадково-обумовлених форм, зростанням захворюваності матерів і перинатальної патології, розширенням реанімаційної допомоги новонародженим і спрямованим дослідженням даної проблеми.

Своєрідність перебігу багатьох захворювань, зокрема, нирок, у дітей неонатального періоду пов’язано з морфологічної і функціональної незавершеністю всіх органів і систем дитини до моменту народження. Особливості організму новонародженого сприяють швидкому прогресуванню запального процесу з розвитком некротичних і склеротичних змін в тканині нирки. Однак, при цьому у них (дітей) спостерігається і висока «пластичність», що дозволяє при ранній діагностиці і своєчасному, кваліфікованому, лікарському втручанні запобігти несприятливим наслідкам.

Фактори ризику розвитку нефропатій у новонароджених дітей

Основними патогенетичними механізмами розвитку захворювань нирок у дітей перинатального періоду є гіпоксія і масивна інфекція. Шкідливу дію на органи сечової системи, в першу чергу нирки, у новонароджених дітей мають: ДВЗ синдром (патологічний стан гемостазу, при цьому в судинах може згортатися кров, з-за цього утворюються мікротромби), гіпербілірубінемія, метаболічний ацидоз, шок, токсичний вплив лікарських препаратів.

Висока ймовірність «дебюту» нефропатій у новонароджених визначається наявністю у них ознак морфо-функціональної незрілість нирок, дисфункції імуногенезу, дисбактеріозу, своєрідності перебігу перинатального періоду, генетичних факторів, «неадекватною» терапією соматичних захворювань. «Потенційно», у кожної дитини перинатального періоду, що «перенесла» реанімаційні заходи, можливо розвиток захворювань органів сечової системи.

Діагностика захворювань нирок у новонароджених дітей

Діагностика захворювань нирок у новонароджених даний час повинна ґрунтуватися на даних вивчення сімейного анамнезу, врахування особливостей перебігу вагітності і післяпологового періоду, комплексного об’єктивного обстеження та лабораторно-біохімічного контролю.

Вроджені і спадкові нефропатії, як правило, виявляються випадково, нерідко на тлі важкої соматичної патології і мають латентний і торпідний перебіг. А такі нозологічні форми, як інфекція сечовий системи, токсичні нефропатії, гостра ниркова недостатність та інші, у розвитку яких «велика роль» екзогенних факторів, в дебюті мають певні клінічні особливості.

Показанням до обов’язкового «скринінгового» проведення УЗД нирок у новонароджених дітей є наявність:

1) обтяженої спадковості в плані ниркової патології;

2) набрякового синдрому будь-якого ґенезу;

3) утворення в черевній порожнини;

4) сечового синдрому будь-якого ступеня вираженості;

5) азотемії;

6) множинні (більше 6) стигм дизембріогенезу.

Методи ультразвукової діагностики дозволяють провести морфологічну оцінку нирок у дітей різних вікових груп, в тому числі у новонароджених; в якості скринінг-тесту для виключення важкою нефрологічної патології (гідронефрозу, полікістозу та мультикистозу нирок) рекомендується всім новонародженим, що «перенесли» реанімаційні заходи, проведення УЗД нирок на першому місяці життя, починаючи з 3-5 доби, іншим дітям – у перші 6 місяців життя в поліклінічних умовах.

Одним із важливих завдань перинатальної нефрології є рання діагностика з тим, щоб зробити адекватні заходи лікування. В цьому відношенні рекомендується використовувати при обстеженні дітей неонатального періоду сучасні лабораторні мікрометоди – дослідження крові та сечі новонароджених дітей на наявність ферментурії та визначення рівня β-2-мікроглобуліну.

Ціла низка патологічних станів органів сечової системи мають неспецифічні і схожі морфологічні прояви, тому тільки комплексне обстеження дитини фахівцями-нефрологами дозволить поставити точний діагноз.

Матеріал підготував: Володимир Безрук, доцент кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини

Корисно знати