• Українська
  • English
Особливості перебігу алергії у дітей дошкільного та шкільного віку та можливі шляхи зниження захворюваності
Особливості перебігу алергії у дітей дошкільного та шкільного віку та можливі шляхи  зниження захворюваності

Особливості перебігу алергії у дітей дошкільного та шкільного віку та можливі шляхи зниження захворюваності

З 60-х років ХХ сторіччя відзначається неухильне зростання поширеності алергічної патології як у дорослих, так і у дітей, у зв’язку з чим її називають глобальною проблемою людства. У наш час на алергічні захворювання страждає 25-30% дитячої популяції, спостерігається значне їх «помолодшання» (зміщення початку на більш ранній вік) і тенденція до почастішання тяжких клінічних форм, що висуває проблему лікування і профілактики алергії у дітей на одне з провідних місць у сучасній клінічній педіатрії.

 

Відомо, що виникнення алергічної патології зумовлюється двома групами чин­ників: генетичними і факторами зовнішнього середовища.

Пояснити зростання частоти алергії лише генетичними чинниками складно. Зрозуміло, що в даній ситуації на перший план виходять фактори зовнішнього впливу і серед них такі: урбанізація, несприятлива екологія житла (нові засоби для ремонту приміщень тощо), зміна харчування, куріння, профілактичні щеплення, зменшення кількості дітей у родині. Особливої уваги заслуговує так звана гігієнічна гіпотеза, запропонована в 1989 році О.Р.Strachan, яка набуває все більше прихильників протягом останніх років і у своєрідний спосіб пояснює зростання частоти алергічної патології у світі. Згідно цієї гіпотези, зниження мікробного антигенного навантаження у зв’яз­ку з малочисельністю сім’ї і покращанням умов життя (такий собі “західний стиль життя”) зменшує можливість переключення сформованої в анте-і неонатальному періодах Тh2-імунної відповіді на Тh-1-клітинну відповідь, що, в свою чергу, сприяє розбалансованості між Тh2- і Тh-1- відповіддю і розвитку алергічних реакцій. Нині з цього приводу проводяться дискусії на серйозних міжнародних форумах. Доведено, що в сім’ях, де росте багато дітей, де не дотримуються цивілізовані вимоги гігієни, алергічної патології значно менше.

Розвиток алергічних захворювань упродовж життя у схильних до атопії осіб отримав назву алергічного (або атопічного) маршу.

У дітей першими проявами алергії частіше за все є харчова алергія і атопічний дерматит. Перші його симптоми, як правило, виникають у грудному віці і часто збігаються за часом з припиненням грудного вигодовування, із уведенням прикорму або порушенням дієти матір’ю-годувальницею. У цей період найбільше значення мають харчові алергени. В подальшому розвивається алергія до побутових і пилкових алергенів і формуються (частіше у перші 5-6 років життя) респіраторні алергічні захворювання – бронхіальна астма і алергічний риніт. Частота алергічного дерматиу і гастро-інтестинальних проявів алергії з віком зменшується. У дітей шкільного віку і підлітків переважають алергічні захворювання органів дихання – алергічний риніт  і бронхіальна астма. Одним із факторів високого ризику розвитку бронхіальної астми у дітей є алергічний дерматит, який можна вважати першим (за терміном виникнення) алергічним захворюванням.

Загальними принципами як профілактики, так і лікування всіх без винятку алергічних захворювань у дітей є дотримання гіпоалергенної дієти та елімінаційного режиму. Контроль за оточуючим хворого середовищем передбачає елімінацію причиннозначимих алергенів або зниження рівня експозиції до них. У випадках алергії до білків коров’ячого молока рекомендується максимально подовжити термін природного вигодовування дитини, обмежити або виключити молочні продукти із їжі та замінити їх гідролізатами харчових білків. При виявленні сенсибілізації до певних алергенів дуже важливе проведення заходів, що попереджають контакт із ними. Важливо також не допускати повторного використання лікарських препаратів, на які раніше спостерігалася алергічна реакція. Сучасні підходи до терапії загострень алергічного запального процесу базуються на таких положеннях: використання антигістамінних препаратів при загостреннях алергічного риніту, атопічного дерматиту, полінозу, кропив’янки, алергічних набряків; переважне використання при бронхіальній астмі в дітей інгаляційних бронхоспазмолітиків, b2агоністів, препаратів антихолінергічної дії, інгаляційних глюкокортикостероїдів (ГКС); призначення за абсолютними показаннями при загрозливих для життя хворого алергічних станах системних глюкокортикостероїдів (преднізолон, дексаметазон, полькортолон, метилпреднізолон, метипред, целестон) 0,5–1 мг/кг/добу за преднізолоном при пероральному застосуванні та 1–3 мг/кг/добу (в умовах лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії — 5–8 мг/кг/добу) при парентеральному введенні, коротким курсом 3–5 діб, в окремих випадках — 7–10 діб, з урахуванням циркадного ритму та поступової відміни.

На сучасному етапі у зв’язку зі значною поширеністю алергічних захворювань у дітей актуальності набуває проблема профілактики алергічної патології та реалізація профілактичних програм, розробка нових методів діагностики та лікування алергічної патології в дитячому віці.

Західні фахівці Європи і Америки визначили основні принципи профілактики алергічних захворювань, згідно з якими вони поділяються:

  • на первинні (до розвитку сенсибілізації) — для запобігання формуванню захворювання;
  • вторинні (після сенсибілізації, але до клінічних проявів хвороби) — затримка маніфестації, дебюту хвороби;
  • третинні (після проявів захворювання) — полегшення перебігу хвороби, профілактика загострень.

Інформацію підготував доцент кафедри педіатрії та медичної генетики М.Г. Гінгуляк

Корисно знати