Завдяки збільшенню тривалості життя у всьому світі кількість людей віком більш 60 років постійно зростає. За даними ООН, до 2050 року кількість людей віком більше 60 років сягне 2 мільярдів людей. В Україні нараховується 10 мільйонів громадян віком від 60 років. На щастя, здорове фізіологічне старіння нині доступне більшості людей, завдяки, насамперед, суттєвому розвитку медицини та покращанню медичного забезпечення.
Сьогодні ми можемо приділяти більше уваги своєму здоров’ю, щоб забезпечити собі здорову старість. Однак, незважаючи на це, у людей літнього віку, дуже часто наявний «букет» із різних захворювань і доволі часто до дуже характерних у даному віці захворювань серцево-судинної системи додаються й інші захворювання, які значно погіршують якість життя. Одним з таких захворювань є хвороба Паркінсона, яка незважаючи на розповсюдженість, доволі часто залишається не діагностованою, а в ряді випадків діагноз може встановлюватися невиправдано.
Хвороба Паркінсона – це тяжке, повільно прогресуюче хронічне неврологічне захворювання, поширене серед осіб середнього та похилого віку, для якого характерні тремор, загальмованість рухів, м’язова скутість, порушення рефлексів, постуральна нестійкість (порушення здатності тримати рівновагу в тій чи іншій позі або при зміні пози). Дане захворювання характеризується прогресуючим руйнуванням та загибеллю нейронів, які продукують нейромедіатор дофамін.
Згідно зі статистикою МОЗ, в Україні зареєстровано понад 25 000 людей із хворобою Паркінсона. Щороку даний діагноз встановлюють близько 2 500 українцям. Найчастіше перші симптоми захворювання з’являються у осіб старше 55 років. Проте у ряді випадків хвороба може розвинутися і у віці до 40 років (ранній початок) та до 20 років (рання форма).
Причина захворювання залишається невідомою. На думку науковців, велике значення мають генетична схильність, вік і фактори зовнішнього середовища, в тому числі забруднення промисловими і сільскогосподарськими токсинами. Взаємодія цих факторів запускає процеси дегенерації у нейронах стовбура головного мозку. Також відмічається, що жінки хворіють у 4 рази частіше за чоловіків.
Як не дивно, встановлено, що ризик розвитку хвороби Паркінсона у курців в 3 рази нижче, ніж у некурців, що пов’язано з дофамін-стимулюючим ефектом нікотину. Однак, слід пам’ятати, що негативний вплив тютюнопаління на здоров’я людини в цілому та ризик розвитку раку легень у курців суттєво перевищують користь такого дофамін-стимулювального ефекту.
Недостатнє вироблення дофаміну веде до активного впливу базальних гангліїв на кору головного мозку. При захворюванні уражуються структури екстрапірамідної системи – базальні ядра і чорна субстанція. Типові для хвороби Паркінсона симптоми виникають тоді, коли гине 60-80% нейронів цього анатомічного утворення.
Клінічно, дане захворювання, проявляється:
- м’язовою ригідністю (кінцівки при їх згинанні та розгинанні застигають у наданому їм положенні);
- тремором;
- гіпокінезією (зниження спонтанної рухової активності);
- постуральною нестійкістю (хворим досить важко розпочати рух, а розпочавши його, важко зупинитися).
- крім порушень рухової сфери, захворювання може спричиняти депресивний стан, проблеми зі сном та пам’яттю, що теж зумовлене дефіцитом дофаміну.
Хворобу Паркінсона необхідно диференціювати від усіх захворювань, які супроводжуються синдромом паркінсонізму: вторинного паркінсонізму, псевдопаркінсонізму. Термін «паркінсонізм» є загальним поняттям для ряду захворювань і станів з вищезазначеними провідними симптомами. Однак, близько 80% випадків синдрому паркінсонізму припадає саме на хворобу Паркінсона ‑ ідіопатичне захворювання (що означає хворобу самостійну, або ту, яку не спричинюють генетичні порушення чи інші захворювання). Діагноз лікар встановлює на основі симптомів, історії захворювання та об’єктивного обстеження, даних лабораторно-інструментальних методів дослідження, та призначає відповідне медикаментозне лікування.
Наразі хвороба Паркінсона є хронічним захворюванням, при якому повністю усунути першопричину і органічні пошкодження, якими вона спричинена, на жаль, неможливо. Тому всі існуючі методи лікування спрямовані на сповільнення розвитку дегенеративних змін в нервовій системі, полегшення симптомів (симптоматичне лікування) та покращення якості життя пацієнтів. У разі вчасного діагностування, відповідно, призначення адекватного лікування, пацієнти із хворобою Паркінсона можуть тривалий час продовжувати активне життя.
Наразі немає специфічних методів, які допомогли б уникнути розвитку захворювання. Однак існують рекомендації щодо неспецифічної профілактики, які покращують стан нервової системи в цілому і можуть бути корисні для осіб похилого віку:
- Органічне харчування – споживайте чисті екологічні продукти харчування з якомога нижчим вмістом пестицидів, штучних консервантів, барвників, стимуляторів смаку.
- Свіжа зелень та ягоди – чудове джерело фолієвої кислоти (броколі, шпинат, зелень, брюссельська капуста, спаржа) та антиоксидантів, які здатні захистити клітини від пошкодження.
- Жирні кислоти, Омега-3 – продукти, багаті на ці корисні компоненти, допоможуть зберегти здоров’я ваших нервових клітин.
- Вітамін D3 – вітамін, необхідний для нормального засвоєння і метаболізму кальцію та фосфору, надзвичайно важливих для функціонування нейронів;
- Регулярні фізичне навантаження та/або цікаве хобі з суттєвим руховим компонентом (наприклад, садівництво, піший туризм) – така активність забезпечить достатній рівень фізичної активності та позитивні емоції.
Тому, якби це банально не звучало, найкращою профілактикою хвороби Паркінсона, як і інших вікових захворювань, є здоровий спосіб життя, своєчасне звернення до лікаря та проведення профілактичних оглядів, оскільки старість може бути різною і те, якою саме вона буде, залежить від самої людини.
Матеріал підготували – асистент кафедри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата Кисилиця С.О., доцент Ясінська О.В.
