Ця проблема зустрічається доволі часто і багато жінок її панічно бояться. Кісти яєчників – досить поширене явище.
Зазвичай, виявляють вони себе болями внизу живота, а оскільки ці симптомні болі поширені, жінка одразу ж звертається з цим до акушера-гінеколога. На щастя, найчастіше ми стикаємося з функціональними кістами, наприклад, це фолікулярна кіста або кіста жовтого тіла. Це ті кісти, які не становлять великої загрози і проходять через два–три менструальних цикли. Про це захворювання нам розповість доцент кафедри акушерства та гінекології БДМУ Марина Гресько
Чи змінюється якимсь чином менструальний цикл у жінок з кістами?
– Як правило, наступна симптоматика – це болі ниючого характеру, іноді гострі болі внизу живота, порушення менструального циклу. Тобто непоміченою проблема, зазвичай, не залишається.
Зазвичай, спостерігається затримка місячних, але іноді трапляються і проривні кровотечі в той період, коли жінка їх не очікує.
– Кісти небезпечні тим, що можуть розірватися?
– Якщо кіста збільшилась до великого розміру, тобто не була діагностована вчасно, вона дійсно загрожує розривом, особливо після статевого акту. У результаті ми можемо отримати апоплексію яєчника з кровотечею, з внутрішньочеревною кровотечею. Цей стан може загрожувати життю.
– Чи передається схильність до кістоутворення генетично?
– Так, схильність до кістоутворення передається генетично, як і більшість інших захворювань. Передаються насамперед особливості метаболізму гормонів. Це призводить до того, що на тлі будь-якої несприятливої для організму ситуації (стресу або навіть ГРВІ) відбувається гормональний дисбаланс. Крім того, кісти виникають, якщо супроводжує якесь приховане запалення і жінка вчасно не звернулася до лікаря.
Якщо молодій дівчині поставили діагноз «кіста яєчників» – яка тактика ведення хвороби?
– Тактика залежить від виду кісти. Якщо це фолікулярна кіста або кіста жовтого тіла, все досить просто. Ця кіста зникне на тлі протизапального, іноді гормонального лікування за кілька менструальних циклів. Якщо ця кіста виявилася ендометріоїдною, що зараз теж досить широко зустрічається, її лікування залежить від розміру та репродуктивних планів дівчини. Дуже важливо розуміти, що якщо кіста не перевищує 4–5 сантиметрів, а пацієнтка ще не народжувала, тактика лікаря має бути оберігаючою. Тут важливо зберегти тканину яєчника максимально незайманою, дати можливість завагітніти і народити. Тоді ендометріоїдні кісти оперуються вже після пологів. Якщо ж ендометріоїдні кісти великих розмірів і клінічно ми підозрюємо, що ендометріоз полягає не лише в цій кісті яєчника (зазвичай, є ще і дисеміновані форми ендометріозу, які виражаються хронічними болями внизу живота, кровомазанні), тоді, швидше за все, доведеться зробити лапароскопію перед плануванням вагітності.
Чи зустрічаються кісти негормонального походження?
– На жаль, зустрічаються. Зазвичай, закладка цих кіст відбувається в процесі ембріогенезу. Наприклад, дермоїдна кіста. Вона може досягати досить великих розмірів і містити в собі рештки волосся, жирової тканини і навіть нігтів і зубів. Такі кісти підлягають лише оперативному лікуванню. Важливо розуміти, що якщо кіста існує довго (більше 3-6 місяців), вона обов’язково підлягає оперативному лікуванню. Такі кісти потенційно онконебезпечні.
Потрібно розуміти, що рак яєчників може починатися з невеликої кісти. Ті кісти, які спостерігалися в динаміці більше 3–6 місяців, вимагають обов’язкової лабораторної діагностики у вигляді онкомаркерів і підлягають оперативному лікуванню. Рак яєчників, на жаль, нічим особливим себе не проявляє і розвивається досить агресивно, іноді навіть блискавично. Тому краще зайвий раз звернутися до лікаря, зайвий раз провести контроль, ніж потім зіткнутися з таким грізним захворюванням.
Чи можна точно встановити онкологічне захворювання тільки за онкомаркерами?
Це дуже поширена помилка – покладатися тільки на онкомаркери, які не є специфічними при діагностиці ракових захворювань яєчника. Онкомаркери можуть бути підвищені, наприклад, при порушенні дієти в період здачі крові, при хронічних запальних захворюваннях кишківника та інших органів. Тому здавати онкомаркери і не ходити на УЗД – це дуже велика помилка. Потрібно пам’ятати, що провідним методом діагностики кіст та інших передпухлинних захворювань яєчників є УЗД і лапароскопія.
– Якщо кіста не росте і гормонально обумовлена, як часто пацієнтка повинна спостерігатися у лікаря? Які терміни будуть оптимальними для інволюції цієї кісти?
– Повинна бути активна тактика ведення таких пацієнтів. Призначається протизапальна, гормональна, розсмоктуюча терапія, можуть застосовуватися фізметоди. І через два-три менструальних цикли потрібно визначитися – проходить кіста зворотний розвиток або не має ніякої динаміки. Виходячи з цього, приймається рішення – потрібне оперативне втручання чи слід продовжувати лікування консервативними методами.
Окремо зупиняюсь на періменопаузальному періоді. У жінок після 42-45 років дуже часто спостерігаються фолікулярні кісти, персистенції фолікулів. Тут лікар завжди повинен дотримуватися балансу між онконастороженістю і між тим, щоб не робити зайвих втручань, не нашкодити.
Жінка має раз на півроку відвідувати гінеколога для проведення УЗД, навіть якщо її нічого не турбує.
