Адаптація до студентського життя

Професійний розвиток особистості майбутнього фахівця починається у вищому навчальному закладі, де формуються його професійно значущі якості, інтереси, потреби, творчі здібності, зростає загальний рівень культури. Оскільки студент перебуває у складній ситуації знайомства з новими формами діяльності, спілкування, дозвілля, співвідносить власні сподівання з реальністю, формується його ставлення до навчальної діяльності, тому процес адаптації майбутніх фахівців до умов вищого навчального закладу є важливим етапом професійної підготовки.

Адаптація – це пристосування до навколишніх умов і має два спектра: біологічний і психологічний.

Біологічний рівень, включає в себе пристосування до постійних і змінних умов середовища: температури, тиску, освітленості, вологості, а також до змін в організмі: захворювання, змін в організмі, обмеження будь-яких функцій.

Психологічний аспект адаптації полягає в пристосуванні особистості до вимог суспільства і власних потреб та інтересів.

Перший рік навчання характеризується найбільш вираженими функціональними змінами в організмі студентів, в яких «ламаються» старі та формуються нові динамічні стереотипи, але вони супроводжуються нервово-психічною напругою.

Швидка втома й висока нервово-психічна напруга у студентів часто пов’язані з принципово новими умовами навчання, проживання, темпу життя, організації праці та відпочинку, відсутністю індивідуального підходу, гіперінформацією на фоні збільшення загального навантаження, вимогами викладачів, зниженням адекватних можли­востей організму. Сукупність описаних чинників має суттєвий вплив на весь комп­лекс показників фізичного і психічного здоров’я. постає пробле­ма критеріїв психічного і фізичного здоров’я особистості та адекватних засобів психологічного  забезпечення.

Труднощі процесу адаптації, якщо вони не долаються, стають при­чиною неуспішності студентів у навчанні.

Швидкий перехід від безпечного життя під «батьківським крилом» до самостійності, до нового етапу і незвичних обставин виявляється досить болючим. Адаптаційний процес проходить не однаково і таке пристосування завжди вимагає часу, навіть якщо в стінах обраного навчального закладу панує привітність, доброзичливість та підтримка з боку одногрупників та викладачів.

Ранній юнацький вік складний сам по собі: хтось невпевнений у собі та своїх силах, боязкий і сором’язливий, для когось – це навпаки, надмірна активність і непосидючість. Період дорослішання потребує більшої відповідальності за свої вчинки, більшої організованості, самостійності та дисциплінованості.

Що студент зустріне НОВОГО на етапі студентського життя? До чого потрібно адаптуватись?

1. Умови нового навчального закладу, структура вищої школи, вимоги які ставляться перед студентами, усвідомлення своїх прав і обов’язків.
2. Нове соціальне оточення (викладачі, однокурсники, сусіди в гуртожитку, соціальна структура великого міста).
3. Вимушена перебудова наявних соціальних навичок і звичок.
4. Різкий перехід до самостійного життя.
5. Новий студентський колектив, труднощі становлення дружніх стосунків та спілкування.
6. Дидактична адаптація, яка пов’язана з готовністю студента опанувати різноманіттям нових (порівняно зі шкільними) організаційних форм, методів і змісту навчально професійної діяльності у вищій школі, до значного збільшення обсягу навчального матеріалу, до складної мови наукових текстів і вивчення спеціальних предметів тощо.
7. А можливо зустріч зі своїм кохання, яке буде заважати навчанню, або навпаки забарвлювати щастям ;).

В чому ж причина дезадаптації (порушення процесу адаптації) першокурсника?

Чому виникають труднощі у студента?

Першокурсники не завжди успішно оволодівають знаннями не тому, що отримали слабку шкільну підготовку, а через недостатню сформованість якостей, які визначають готовність до навчання у вищій школі:

• недостатня самостійність;
• невміння контролювати й оцінювати себе;
• неврахування фізичних можливостей власного організму та індивідуально-психологічних особливостей;
• відсутність умінь тайм-менеджменту (правильний розподіл свого часу) для самостійної навчальної підготовки й відпочинку;
• відсутність самодисципліни;
• неприйнятті норм і цінностей нового соціального середовища, а в окремих випадках і протидії цим нормам, цінностям тощо.

Розглянемо більш розширено причини порушення адаптації:

1. Постійні переживання з приводу незнайомої структури навчання (незрозумілі соціальні вимоги, нестача ясності, визначеності, чіткості, ненормованість навчального дня, відсутність (неритмічність) щоденної системи контролю знань, складність сприймання лекційного стилю викладання і подальше оперування матеріалом, руйнація усталених за час шкільного навчання установок і звичок).
2. Недостатній розвиток навичок, необхідних для навчання в ВНЗ (навички самостійної роботи, конспектування, скоропису, володіння техніками швидкого читання літератури, вміння розрізняти головне і другорядне, уміння раціонально розподілити і використати свій час, здатність до самоконтролю і самовиховання, постановки мети та планування).
3. Відсутність уявлення про регламентацію стосунків з одногрупниками, співмешканцями, викладачами, працівниками адміністрації; недостатність досвіду встановлення дружніх і ділових стосунків та конструктивного вирішення конфліктів у цілому.
4. Інформаційних стрес (науково-технічний прогрес, необхідність опрацювання великого об’єму різнопланової інформації, зростання темпу сприймання та засвоєння навчального матеріалу).
5. Відірваність від звичного життя: рідного міста або села, родинного дому, зустрічей з друзями чи коханою людиною, улюбленого заняття, звичних способів відпочинку; збільшення свободи, але дефіцит часу для особистого життя та розваг; зменшення батьківського контролю, але необхідність самостійного прийняття нових рішень і подальшої особистої відповідальності за них.
6. Суб’єктивна незадоволеність організацією навчального процесу, переліком дисциплін, якістю викладання предметів, обладнанням житлових кімнат гуртожитків, матеріально-технічним оснащенням навчальних приміщень, забезпеченням навчально-методичною літературою.
7. Фізична та психологічна слабкість організму внаслідок виснаження вступною боротьбою; непристосованість до психічних навантажень та невміння долати стресові ситуації.
8. Низький рівень мотивації до навчання, лінощі, значна емоційна залежність студента від особистості викладача та справедливості його оцінювання.

Які критерії адаптованого студента?

1. Відчуття підвищенного соціального статусу в новому середовищі.
2. Психологічне задоволення цим середовищем або його елементами.
3. Знаходження нових особистісних сенсів у навчальному процесі і власне у статусі студента.
4. Зацікавлення дисциплінами, науковими гуртками, участь у конференціях.
5. Підвищення успішності.
6. Розширення кола спілкування, легкість у спілкуванні.
7. Засвоєння нових форм соціальної поведінки.
8. Переважання позитивних емоцій, стійкість почуття власної гідності.
9. Ініціативність у справах, соціальна сміливість.
10. Прагнення до самоактуалізації та самореалізації.
11. Розвиток адаптаційної мобільності – формування гнучкості поведінки при змінах навколишнього середовища, підвищення стресостійкості.

Як швидше і легше адаптуватись до студентського життя?

1. Простіше ставитися до проблем!
2. Пам’ятати, що конструктивний (розумний) вихід зі складного становища є завжди! Більше того, він не один!
3. Ставити перед собою першочергову мету здобуття знань, а не високих оцінок, балів.
4. Долати лінощі.
5. Навчитись керувати власним часом. Головна передумова – це визнати існування проблеминеефективного використання часу.
6. Організовувати правильне чергування режиму праці, побуту та відпочинку.
7. Давати вихід негативним емоціям, обговорювати проблеми.
8. Мислити позитивно.
9. Використовувати методи зняття стресу:

• активний відпочинок: заняття фізичною культурою, спортом; відвідування розважальних центрів, дискотек, прогулянки на свіжому повітрі;
• перегляд хороших фільмів, читання художньої літератури.

10. Знаходити час на приємне спілкування з друзями, коханою людиною.
11. Толерантно ставитись один до одного в групі, на курсі. Спокійно приймати їх негативні і позитивні риси.
12. Вдосконалювати навички ефективного засвоєння матеріалу (при опрацюванні матеріалу фіксувати незрозумілі запитання та обговорювати їх зі студентами, викладачами; розвивати мнемічну сферу).
13. Дотримуватись раціонального харчування. Не зловживати алкогольними та енергетичними напоями, окремими лікарськими препаратами! Відмовитись від наркотичних засобів!
14. Нехай гумор завжди Вас супроводжує.
15. Якщо важко розібратись з навчальним матеріалом – звертайтесь до викладача, а якщо виникають проблеми психологічного характеру – звертайтесь до практичного психолога J.
16. Візьміть відповідальність на себе за спокій і щастя батьків. Ви крокуєте в доросле життя, а вони за вами сумують і тривожаться. Дзвоніть своїм батькам, розказуйте як пройшов день і який Ви молодець, що турбуєтесь про своє здоров’я і вмієте долати труднощі.

Порада батькам: підтримуйте своїх дітей, більше спілкуйтесь з ними, будьте хорошим радником, частіше говоріть, що ви їх ЛЮБИТЕ.

А хороший викладач в адаптаційний період допомагає студенту самовизначатись, бути цілеспрямованим; включає студента у співтворчість, допомагає в організації самостійної роботи та входженні в студентське середовище.

 В.о. зав.кафедри психології та філософії

Тимофієва Марина Пилипівна