Хронічна хвороба нирок (ХХН) – це велика група захворювань, що мають різні причини, але об’єднуються тим, що мають тривалий перебіг (більше 3-х місяців) та тенденцію до прогресування аж до повної втрати функцій нирок.
Якщо всі хвороби нирок об’єднати під назвою ХХН, то вона наявна в 12% населення України.
Вважається, що в популяції 10–11% людей мають ХХН. Поширеність ХХН у світі становить 10–16% загальної чисельності населення і сягає 30% в осіб похилого віку. Інколи важко правильно встановити діагноз хронічного захворювання нирок навіть упродовж 3 міс, тож у таких випадках варто застосовувати термін «ХХН».
Основою лікування хронічної хвороби нирок є визначення та лікування її причини, а також спеціальні втручання (дієтичні, медикаментозні тощо), які сповільнюють прогресування ХХН, і відстрочують початок ниркової замісної терапії та мають загальну назву ренопротекція. Необхідно зауважити, що лікування причини ХХН, тобто основного захворювання, відбувається до четвертої стадії хронічної хвороби нирок, оскільки подальше лікування, як правило, не ефективне, а лише призводить до зростання ускладнень.
При хронічній хворобі нирок п’ятої стадії проводять діагностику та лікування ускладнень ниркової недостатності та підготовку до замісної ниркової терапії, що включає вибір пацієнтом місця лікування, методу замісної ниркової терапії та, залежно від обраного методу, формування судинного доступу для гемодіалізу або імплантація катетера для перитонеального діалізу.
Замісна ниркова терапія на сьогодні залишається єдиною опцією для пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю (хронічна хвороба нирок V ст.), яка не тільки покращує якість життя, але й доведено збільшує тривалість життя. Замісна ниркова терапія складається з 3-х незалежних методів лікування: трансплантації нирки та діалізної ниркової замісної терапії.
Пацієнтам, які з якихось причин не бажають лікуватись методами замісної ниркової терапії можливе проведення паліативної терапії — лікування, яке не призводить до подовження життя, а направлене на зменшення симптомів та покращення якості життя пацієнта та його близьких.
Матеріал підготувала:
д.мед.н., професор кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб
Зуб Лілія Олексіївна
