Соматоформні розлади – група психогенних захворювань, у клінічній картині яких психічні порушення ховаються за соматовегетативних симптомами, що нагадують соматичне захворювання, але при цьому не виявляється ніяких органічних проявів, які можна було б віднести до відомої в медицині хвороби, хоча часто є неспецифічні функціональні порушення. Головною ознакою соматоформних розладів є повторюване виникнення фізичних симптомів поряд з постійними вимогами медичних обстежень, всупереч запевненням лікарів про відсутність фізичної основи для симптоматики. Якщо фізичні розлади і присутні, то вони непояснюють природу і вираженість симптоматики або дистресу і заклопотаності хворого.
До цієї групи відносять:
- Соматизований розлад
- Іпохондричний розлад
- Хронічний соматоформний больовий розлад
- Соматоформна вегетативна дисфункція.
- Соматизований розлад. Хронічна соматизація з великою кількістю множинних мінливих соматичних скарг симптомів, які не можуть бути пояснені будь-якою органічною патологією з допомогою об’єктивних досліджень органів і систем. Поведінка пацієнтів характеризується постійною недовірою різним лікарям, що намагаються переконати їх у відсутності соматичної хвороби. Симптоми можуть бути звернені до будь-якої системи організму, стабільні, тривають не менше двох років, супроводжуються депресивно-іпохондричними розладами.
- 2. Іпохондричний розлад. Надмірна стурбованість можливістю серйозного соматичного захворювання або підозра щодо його існування, чи кількох важких захворювань, або каліцтва, яке передбачається. Не дивлячись на дані медичних обстежень, що не стверджують наявність соматичного захворювання, хворі висловлюють недовіру переконанням лікарів.
- Хронічний соматоформний больовий розлад. Основною ознакою захворювання є стійкий біль, який виникає в одному або кількох місцях, не співвідноситься з анатомічною чуттєвою інервацією та не підтверджується результатами об’єктивного обстеження. Біль зберігається протягом кількох місяців або років, частіше виникає у жінок і в будь-якому віці.
- Соматизована вегетативна дисфункція. Усі види неврозів супроводжуються масивною вегето-сомато-неврологічною симптоматикою, що вкладається в синдром вегетосудинної дистонії з певною їх локалізацією щодо тих чи інших систем та органів – “неврози внутрішніх органів”
Функціональні псевдосоматичні порушення в рамках системного неврозу мають такi прояви:
- 1. Синдром психоневрологічних розладів: 1) психогенна гіперестезія; 2) психогенний біль голови; 3) психогенні невралгії; 4) псевдокорінцевий синдром; 5) синдром “неспокійних ніг”; 6) психогенні дискінезії; 7) гіпоталамічний синдром.
- Функціональні розлади діяльності серця: 1) психогенні кардіалгії; 2) психогенні розлади серцевого ритму; 3) кардіофобія; 4) синдром псевдокоронарної недостатності. Вони не мають кардіогенного або вертеброгенного походження.
- 3. Судинна дистонія: 1) артеріальна гіпотензія; 2) артеріальна гіпертензія.
- 4. Психогенний псевдоревматизм: 1) кiстково-м’язовi алгiї; 2) вегетативні порушення; 3) синдром западання стулок мiтрального клапана.
- 5. Психогенна ядуха – гіпервентиляційний синдром.
- Психогенний абдомінальний синдром: 1) розлади апетиту; 2) психогенна нудота і блювання; 3) функціональні закрепи i проноси; 4) абдомiнальнi алгiї.
- 7. Психогенні урологічні розлади: 1) психогенна дизурія; 2) психогенна цисталгія, 3)полакіурія (часте сечовипускання).
- Психогенні сексуальні розлади: 1) імпотенція; 2) фригідність; 3) передчасна еякуляція.
- Психогенні реакції шкіри (нейродерматит).
- Термоневроз.
11.Невротичне ікання.
Вважають, що соматовегетативні розлади невротичну ґенезу розвиваються у людей генетично схильних до неврозів або невротичного типу відреагування. У зв’язку з цим, вище перераховані синдроми найчастіше виникають у людей, які схильні до короткочасних чи більш тривалих невротичних реакцій, притаманних особистості та впливу оточення, тобто ролі генетичних вікових, психогенних та інших чинників.
ЛІКУВАННЯ
Терапія неврозів будується за загальними принципами та розподіляється на етіологічну, патогенетичну й симптоматичну. Етіологічно спрямована на усвідомлення та дезактуалізацію пацієнтами змістової частини психогенно-конфліктної ситуації. До патогенетичної належить вплив на провідні ланки синдромогенезу: патопсихологічну, нейрохімічну, інтегративно-регуляторну. До симптоматичної зараховують вплив на конкретні психічні, соматичні та вегетативні прояви.
Матеріал підготувала: доцент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка, д.мед.н. Юрценюк О.С.
