Віспа мавп – це природно-осередкова вірусна хвороба, викликається поксвірусами, проявляється гарячкою та везикульозно-пустульозною висипкою, має схильність до епідемічного поширення. Хвороба реєструвалась переважно у країнах Центральної та Західної Африки у зонах вологих тропічних лісів.
Однак, в останній час цей вірус щоденно реєструють у багатьох країнах світу, зокрема, і в Європі. За останні тижні випадки захворювання були виявлені в Португалії та Швеції, а також у США, Канаді та Австралії.
На сьогодні у світі зареєстрували вже понад сто випадків мавпячої віспи. За даними ВООЗ збільшення кількості інфікованих передбачається у найближчі місяці.
Вперше віспа мавп з’явилася у 1958 році серед лабораторних мавп. Цей вірус належить до роду Orthopoxvirus родини Poxviridae, і є родичем натуральної віспи, яку ліквідували за допомогою щеплень та вірусу коров’ячої віспи.
Серед людей перший випадок віспи мавп виявили в 1970 р. в Демократичній Республіці Конго. Пізніше поодинокі випадки реєстрували в інших центрально- та західноафриканських країнах.
Резервуаром вірусу є африканські гризуни, і заражені примати. Передача вірусу відбувається від тварини до людини, від людини до людини, від матері до дитини під час вагітності і пологів, або від заражених матеріалів.
Зараження відбувається внаслідок прямого контакту з:
- кров’ю;
- біологічними рідинами;
- ураженою шкірою або слизовою інфікованих людей чи тварин;
- під час вживання в їжу м’яса інфікованих тварин, яке не було термічно оброблене належним чином.
Від людини до людини віспа мавп може передаватися від хворого внаслідок тісного контакту:
- з інфікованими виділеннями з дихальних шляхів;
- з ушкодженими ділянками шкіри хворого;
- з предметами, біологічними рідинами або матеріалами з осередків ураження хворої людини;
- через плаценту. Усі підтверджені випадки зареєстровані серед чоловіків гомо- або бісексуалів.
Інкубаційний період триває 7-14 днів, може бути від 5-21 днів. Переважно хвороба триває 2-4 тижні, перебігає без лікування.
Смертність – 1 з 100 осіб (дані з Африки), що приблизно 1 %, і це в основному стосується новонароджених та імунодефіцитних осіб.
Хвороба проявляється:
- сильним головним болем,
- гарячкою,
- збільшенням лімфатичних вузлів,
- болем у спині, м’язах,
- сильною слабкістю.
Ці ознаки можуть тривати до 5 діб, після чого починається період висипання.
Висипка спочатку з’являється на обличчі, а потім поширюється на інші частини тіла. Для висипки характерний поліморфізм висипу: макули–везикули–пустули–кірочки. У разі інфікування під час статевого контакту, первинним місцем появи висипки можуть бути статеві органи.
Кірочки відпадають приблизно через три тижні.
У деяких пацієнтів може спостерігатися збільшення лімфатичних вузлів.
Діагноз підтверджують за допомогою спеціального ПЛР-тестування. Для цього у підозрілого хворого досліджують вміст висипань або кірочки.
Лікування симптоматичне та патогенетичне.
Етіотропна терапія не розроблена.
У США будуть застосовувати вакцину проти віспи, противірусні препарати та імуноглобулін коров’ячої віспи (VIG).
Профілактика. Вакцинація проти натуральної віспи запобігає розвиткові віспи мавп. Це живі вакцини JYNNEOS та ACAM2000, одобрені FDA.
В теперішній час необхідно припинити:
- Подорожі в країни Центральної або Західної Африки, частини Європи, або інші місця, де була виявлена віспа мавп.
- Контакт з людиною з підтвердженою або підозрюваною на віспу мавп.
- Дотримуйтесь належної гігієни рук після контакту з інфікованими тваринами або людьми.
Матеріал підготував завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, д.мед.н., професор Василь МОСКАЛЮК
