13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко з метою утвердження в Україні ідеалів свободи та демократії, збереження й донесення до сучасного й майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та в листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини-громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору підписав указ про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи.
Сьогодні знаменна й водночас скорботна для нашої Батьківщини дата – п’ята річниця Революції Гідності, під якою розуміють політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 року до лютого 2014 року, що спричинені відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Це й стало однією з головних причин масових протестів громадян, першими учасниками яких була молодь, зокрема студенти.
Варто зазначити, що масові протести студентів на майдані Незалежності в листопаді 2013 році – це не перший приклад гідного й відважного виступу молоді (яка завжди була рушійною силою суспільних змін!) на захист державних інтересів. Згадаймо бій під Крутами, в якому загинув увесь студентський курінь (триста студентів!) – цвіт української молоді, цвіт української нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь – гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік, а наймолодшим – по 14 – 16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.
Згадаймо також і студентів Харківського університету, які не побоялися висловити свій протест проти складання іспитів російською мовою. Розправа з ними приголомшує своєю жорстокістю: згідно з вироком закритого суду 33 найактивніших студентів було розстріляно, близько 800 – репресовано. Звісно ж, ця трагедія, як і Голодомор 1932 – 1933 рр., ретельно замовчувалась.
Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути, ще одну харківську трагедію.
І знову молодь, студенти, школярі вийшли на Майдан, вибираючи свою гідність. Український народ відчув потребу в єднанні, повірив у своє майбутнє і довів, що в нації, яка вийшла на Майдан і заявила, що спроможна на захист своєї свободи, є високі ідеали та незламний дух.
Революція відбулася не лише в політичному житті країни. Вона відбулась у нас самих, у нашій свідомості, адже Україна – це територія гідності та свободи. Підтвердженням цього є не одна, а дві революції: Майдан 2004 року, або так звана Помаранчева революція, яка була Святом Свободи, і Майдан 2013 року, що ввійшов в історію як Революція Гідності. Остання була надзвичайно важким іспитом для України, коли її громадяни продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи, подали історичний приклад того, як сотні тисяч людей здатні згуртуватися задля досягнення спільної мети, при цьому демонструючи солідарність, братерство та взаємоповагу.
Шукаючи Європу, ми знайшли Україну: головний символ Революції Гідності – Державний Прапор України, єдиний духовний помічник – Національний Гімн.
Прикро, що й дотепер на території нашої держави немає спокою, після Майдану розпочалися військові дії на Сході України, в ході яких втрачено вже кілька тисяч життів солдат і мирних жителів. Увесь народ нашої держави об’єднався нині проти агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів. Впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні.
Без сумніву, мине зовсім небагато часу і про захисників нашої держави писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах самовідданого служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є нагальна потреба – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які в нерівному двобої протиставили свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.
Революція Гідності кардинально змінила напрям розвитку держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян – справжніх патріотів Батьківщини. Однак шанс на зміни дістався нам дорогою ціною – ціною людських втрат. Вічною раною на серці кожного українця буде пам’ять про героїв Небесної Сотні та воїнів АТО, кожен з яких віддав за свої переконання найвищу ціну – власне життя.
Щодня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-героям виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо в Бога одного: аби вони живими й здоровими та якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин і дітей.
Слава Україні! Героям слава!
Матеріал підготували: доценти кафедри суспільних наук та українознавства Галина Навчук, Лариса Шутак
