ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ ІМУНІЗАЦІЇ. З нагоди тижня імунізації студенти-старшокурсники під керівництвом Галини Коваль, доцента кафедри клінічної імунології та алергології БДМУ провели просвітницьку акцію “Захистіть свій світ – вакцинуйтеся!”. Студенти-волонтери роздавали брошурки про важливість імунізації молодим мамам. Акція проводилась в Центральному парку культури та відпочинку ім. Т. Шевченка та дитячому майданчику ТЦ “DEPOt”.
Нагадаємо, що упродовж 22-27 квітня в усіх регіонах України проводився Європейський тиждень імунізації. Цього року він проходив під гаслом “Захистіть свій світ – вакцинуйтеся!”. Його мета – пропаганда імунізації та підвищення рівня інформованості населення щодо захисту від інфекційних хвороб за допомогою вакцин.
Як розповідає Галина Данилівна, саме в ці дні варто нагадати про основні етапи розвитку імунопрофілактики. Початком вакцинної справи вважають 1796 рік з моменту створення Едвардом Дженером живої противіспяної вакцини на основі вірусу віспи корів. Розробка наукових методів отримання вакцинних препаратів розпочалась у другій половині XIX століття і пов’язана з роботами великого Луї Пастера, іменем якого нині названий відомий науково-дослідний інститут у Франції. Саме він створив першу атенуйовану антибактеріальну вакцину (вакцина проти курячої холери), а також противірусну – антирабічну вакцину. Перші віспяні вакцинації населення здійснювалися шляхом введення (інокуляції) невеликої кількості рідини з пухирців на шкірі хворих.
Однак, є згадки, що задовго до цих відкриттів, подібні щеплення проводилися в Китаї, Туреччині і Європі. У 1717 з ініціативи Мері Монтегю, дружини англійського посла в Туреччині, практика щеплення була введена в Англії. Під час епідемії віспи в Новій Англії Джордж Вашингтон наказав провести вакцинацію своєї армії. Таким чином, імунопрофілактику інфекційних захворювань можна віднести до найстаріших методів профілактики, що застосовуються й досі.
За словами фахівця, вакцинація в першу чергу проводиться проти збудників, що здатні викликати епідемії та пандемії, від тих, що викликають захворювання з високою інвалідизацією та смертністю, від практично невиліковних захворювань (сказ, правець), за потреби від тих, до яких організм людини не може мати імунітету за походженням (наприклад європейцям від інфекцій, характерних для Азії та Африки), від захворювань, що потенційно можуть спричинити онкологічні захворювання у майбутньому (гепатит В, папілома вірус), від небезпечних інфекцій, що можуть мати місце в певній професійній діяльності (бруцельоз, туляремія).
Відмова від вакцинації
Відмова від вакцинації призводить до відсутності відповідного імунітету та ризику захворіти з тяжкими наслідками, а в масовому контексті – до появи епідемій та пандемій, що уже було продемонстровано в ряді країн при скорочені обсягів імунізації (наприклад, спалахи дифтерії з високою смертністю).
Зокрема, підраховано, що при відсутності імунізації щорічно гинули б від захворювань, які можливо попередити щепленнями, не менше 5 млн. дітей. Тому, проведення Європейського тижня імунізації переслідує ще й ціль запобігання захворюваності, інвалідизації та смертності дотримуючись простого лозунгу “попередити – захистити – прищепити”, що відображає суть концепції імунопрофілактики Всесвітньої організації охорони здоров’я.
