Чернівецька область є регіоном йодного дефіциту. В Україні йододефіцитними місцевостями традиційно є Прикарпаття, Карпати, Закарпаття, Полісся. Нестача йоду спричиняє не тільки патологію щитоподібної залози, а й багато інших порушень унаслідок недостатності функції цього органу.
По-новому поглянути на проблему дефіциту йоду змусила Чорнобильська катастрофа. Справа у тому, що за умов наявного дефіциту йоду активуються механізми поглинання цього мікроелемента, що призводить до інтенсивного захоплення радіоактивних часток щитоподібною залозою. Різкого збільшення частоти раку цього орган внаслідок аварії на ЧАЕС можна було б уникнути, якби населення зони, що зазнала радіоактивного забруднення отримувало адекватне йодне забезпечення.
Отже, метою йодної профілактики під час радіаційних техногенних катастроф є блокада йодопоглональної функції щитоподібної залози, що дозволить попередити ризик розвитку раку цього органу в майбутньому.
На разі мова про наявну радіаційну небезпеку не йде. Проте, слід відмітити, що йодну профілактику у йододефіцитних регіонах слід здійснювати постійно і на регулярній основі.
Компенсувати потребу в йоді можна звичайними харчовими продуктами, у першу чергу йодованою сіллю. Дітям і вагітним жінкам рекомендоване додаткове споживання препаратів калію йодиду. Рекомендовані щоденні дози препаратів, що містять йодид калію: для дітей 0-5 років – 50 мкг на добу, 5-12 років – 100 мкг на добу, 12 років і старше – 200 мкг на добу.. За умов дефіциту препаратів йоду альтернативою можуть стати рослинні засоби із вмістом йоду (наприклад, ламінарія).
Вживати усередину розчини йоду, зокрема для зовнішнього застосування, може бути вкрай небезпечним, оскільки вони є дуже концентрованими, що може призвести до різкого передозування цього мікроелементу (із перевищенням норми у десятки і сотні разів) і викликати серйозні захворювання щитоподібної залози у подальшому. Їх застосування може бути рекомендованим виключно за умови наявної радіаційної катастрофи.
Наталія ПАШКОВСЬКА
