100-РІЧЧЮ АКАДЕМІКА АМОСОВА. Амосов Микола Михайлович народився 6 грудня 1913 р. у невеликому селі Вологодської області. Жили вони дуже бідно, матір працювала акушеркою в селі, неподалік від Череповця, і ніколи не брала подарунків від пацієнток. Мабуть, тому вона і залишилася для Миколи Михайловича прикладом на все життя. Як він сам згадував, бабуся навчила його молитися, селянське господарство – працювати, а самотність – читати книжки.
М. Амосов “Так пройшло життя. Що в ньому було саме головне? Напевно – хiрургiя. Операцiї на стравоходi, легенях, особливо на серцi, робив хворим при погрозi швидкої смертi, часто в умовах, коли нiхто iнший їх зробити не мiг; особисто врятував тисячi життiв. Працював чесно. Не брав грошей. Звичайно, у мене були помилки, iнодi вони закiнчувалися смертю хворих, але нiколи не були наслiдком легкодумства або халатностi. Я навчив десятки хiрургiв, створив клiнiку, потiм iнститут, у яких прооперовано понад 80 тисяч тiльки серцевих хворих. А до того були ще тисячi з iншими хворобами, не говорячи вже про поранених на вiйнi. Хiрургiя була моїм стражданням i щастям”.
З 12 до 18 років майбутній лікар навчався у школі в Череповці, а потім – у механічному технікумі. У 1935 р. став студентом Архангельського медичного інституту і за перший рік навчання закінчив два курси.
У 1939 р. Микола Михайлович Амосов “із відзнакою” закінчив медичний інститут, а через рік – індустріальний. Він прагнув займатися фізіологією, але сталося так, що місце в аспірантурі було лише з хірургії.
Ішов час, а аспірантура у клініці не подобалася, сімейне життя не складалося. Тоді молодий лікар поїхав з Архангельська і влаштувався на роботу ординатором-хірургом у лікарні в рідному Череповці. Там, за його власними словами, він навчився робити звичайні операції на органах живота, а його цікавість до фізіології вилилась у міркування над гіпотезами про взаємодію регулюючих систем організму, про механізми мислення. Саме у той час сформувалися також переконання щодо політики: соціалізм він визнавав, проте ні в комсомолі, ні в комуністичній партії ніколи не був.
З початком Великої Вітчизняної війни М.Амосов спочатку працював у комісії з мобілізації, а через декілька днів був призначений головним хірургом у польовий рухомий госпіталь на 200 поранених. У цьому госпіталі він прослужив усю війну. Упродовж цього часу Микола Михайлович виконав тисячі операцій, розробив власні методи оперативних втручань, що дали змогу знизити рівень смертності та інвалідності, написав свою першу дисертацію, яку представив у Московський інститут, де вона отримала негативну рецензію. Вже працюючи головним хірургом в Брянську, він у 1948 р. зміг захистити дисертацію на іншу тему, а через рік уже вибрав напрямок для докторської: “Резекції легень при туберкульозі”.
У листопаді 1952 р. він переїхав у Київ, у березні 1953 р. захистив докторську дисертацію і був обраний на кафедру в медичному інституті, а в 1955 р. заснував першу в Україні клініку серцевої хірургії.
Восени 1957 р. Микола Михайлович Амосов їздив на конгрес хірургів у Мексику, де побачив операцію на серці з апаратом штучного кровообігу (АШК), і дуже цим зацікавився. Оскільки купити апарат було неможливо, то він розробив власний проект, за яким апарат зробили на заводі. У 1959 р.за використанням цього апарату він вдало прооперував хлопчика з важким уродженою вадою серця – “тетрадою Фалло”.
Упродовж наступного десятиліття сформувалися такі напрямки в розвитку ідей, які зародилися ще в Череповці:
1. Регулюючі системи організму – від хімії крові, через ендокринну і нервову системи до кори мозку.
2. Механізми розуму і штучний інтелект.
3. Психологія і моделі особистості.
4. Соціологія і моделі суспільства.
5. Глобальні проблеми людства.
В усіх напрямках були створені групи, проводилися дослідження, створювалися комп’ютерні моделі, писалися статті. Було захищено два десятки дисертацій, видано п’ять монографій і опубліковано величезну кількість статей.
У 1962 р. Микола Амосов уперше спробував себе як письменник.
Потім він згадував, як описав день після смерті хворої дівчинки, потім довго правив рукопис, сумнівався. Так виник “Перший день” у майбутній книзі “Думки і серце”.
Письменник Сент-Джордж, американець російського походження, переклав книгу англійською. З неї – майже на всі європейські мови. Загалом видавали більше 30 разів. Пізніше було видано п’ять книг белетристики: “Думки і серце”, “Записки з майбутнього”, “ПРГ-22-66”, “Книга про щастя і нещастя”. Останню – спогади “Голоси часів” – надрукували до ювілею – 85 років. Бестселером стала книга “Роздуми про здоров’я” – з урахуванням масових журналів її тираж досяг семи мільйонів.
М. Амосов “Якби можна почати жити спочатку – я вибрав би те ж саме: хірургію і на додаток – мудрування над “вічними питаннями” філософії: істина, розум, людина, суспільство, майбутнє людства”
У 1969 р. Микола Амосов став академіком АН України, потім отримав три державні премії України — за хірургію і кібернетику.
Взимку 1998 р. його стан погіршився. Ходити було важко, проте побачила світ книга спогадів “Голоси часів”. У травні 1998 р. професор Кьорфер у клініці Reiner Korfer вшив Амосову біологічний штучний клапан і наклав два аорто-коронарних шунти. Через три тижні він повернувся додому і відразу ж розпочав робити легку гімнастику, а восени цілком відновив свої 1000 рухів і ходьбу. “Експеримент закінчено”, – написав Микола Амосов у “Висновку” до спогадів.
Книгу видали до дня народження — у грудні, коли видатному лікарю виповнилося 85 років. Старість тим часом знову наздоганяла, але Микола Михайлович демонстрував активний образ життя: користувався увагою суспільства, давав інтерв’ю, писав статті, займався наукою. 13 грудня 2002 р. серце Миколи Амосова перестало битися.
100-річчя з дня народження М.М. Амосова внесено до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО. Верховна Рада України окремою постановою оголосила 2013 рік роком Миколи Амосова у галузі медицини.
Матеріал підготували: професор Ігор Полянський та асистент Ярослав Войтів, кафедра хірургії
