29 ВЕРЕСНЯ – ДЕНЬ ОТОЛАРИНГОЛОГА. Глухота – це таке погіршення слуху, коли неможливо спілкуватися за допомогою мови, хоча мовний апарат не порушений. Проте при спеціальному підсиленні звуку дитина може сприймати розмовну мову. Глухота може бути однобічною або двобічною. Однобічна глухота іноді залишається непомітною і діагностується пізно.
Причини глухоти.
Причини глухоти різноманітні. Розрізняють її природжені Й набуті форми. Причини природженої глухоти криються у вадах розвитку лабіринту в плода під впливом ендогенних і екзогенних чинників. Це буває внаслідок природженого сифілісу, токсоплазмозу, хронічного алкоголізму батьків (особливо зачаття дитини в нетверезому стані), шлюбів між близькими родичами тощо. При цьому спостерігаються аномалії розвитку звукопровідного і звукосприймаючого апаратів на всіх анатомічних рівнях.
Найчастішими причинами набутої глухоти є перенесена менінгококова інфекція, акутравма на близькій відстані, пологові травми, застосовування ототоксичних антибіотиків. У хворих з набутою глухотою можливі анкілоз ланцюжка слухових кісточок, атрезія зовнішнього слухового ходу, барабанної порожнини і лабіринтних вікон.
Діагностика
Діагностика глухоти у новонароджених проводиться під час амбулаторного обстеження за допомогою умовних і безумовних рефлексів. Для діагностики глухоти велике значення має анамнез. Під час його збирання слід враховувати те, що інколи батьки доводять, що начебто дитина чує, бо вона повертається на стук об підлогу. Але і глуха дитина реагує на стук, бо це зумовлюється додатковим чуттям на струс підлоги.
Звичайно застосовують електроакустичні методи дослідження: аудіометрія, включаючи комп’ютерну аудіометрію, імпедансометрія, КТ вискових кісток, МРТ головного мозку, що є об’єктивним методом діагностики. У глухих дітей важливо досліджувати вестибулярний апарат за допомогою експериментальних проб.
Нормальна функція вестибулярного апарату характерна для природженої глухоти з наявністю залишків слуху. У більшості хворих ЛОР-органи не змінені. Виявлені їх захворювання підлягають консервативному або хірургічному лікуванню. Необхідна консультація психоневролога і сурдопедагога.
Саме собою лікування глухоти неефективне. Для поліпшення слухової функції застосовують методи реедукації слуху, тобто домагаються поліпшення слуху за рахунок слухових вправ з використанням слухових апаратів. Слуховий аппарат показаний у тому разі, коли величина середньої втрати слуху на мовні частоти складає понад 40 дБ. Він показаний дитині від 3-місячного віку життя.
Діти з сенсоневральною приглухуватістю і глухотою, як правило, протезуються за допомогою повітряних телефонів. В кожному конкретному випадку доцільно обґрунтовувати вибір тієї чи іншої моделі залежно від ступеня і характеру порушення слуху, стану функції розбірливості мови.
Проте у глухої дитини, який би слуховий апарат не призначався, мова самостійно не розвинеться, потрібна реабілітація слухання, мовлення і особистості.
Підбір слухових апаратів проводять у сурдологічному кабінеті. Такі кабінети є в кожній області України. Вони укомплектовані спеціальним штатом, який не тільки підбирає слуховий апарат, але й проводить сурдопедагогічне навчання глухих дітей гучної мови із застосуванням сучасної апаратури.
Процес слухопротезування починається з діагностики порушення слуху з використанням сучасних аудіометричних методик, добору слухового апарата, вивчення слухання у вільному просторі без і з використанням слухового апарата, виготовлення індивідуальної вушної вкладки, індивідуального настроювання слухового апарата та спостереження за пацієнтом в динаміці.
Дитина, якій здійснили протезування слуху, не відразу звикає до носіння слухового апарата.
Тому сурдологи і батьки проводять відповідні вправи. На 1-му тижні слуховий апарат включають 1 раз на день протягом 20-30 хв, причому необхідно регулювати гучність звуку, поступово підсилюючи його до появи реакції дитини на голос. Це найкраще робити під час гри, їжі, створюючи позитивні емоції. Якщо дитина втомлюється, то слуховий апарат знімають або не включають.
На 2-му тижні слуховий апарат включають 2-3 рази на день упродовж 1 години. Необхідно привчати дитину до різних звуків: радіо, телевізора, телефонного дзвінка тощо. Слід звертати увагу на звуки, які дитина раніше не чула. На 3-му тижні слуховий апарат включають на 2-3 год і починається сурдологічне навчання, під час якого дитину заохочують не тільки носити слуховий апарат, але й ним користуватися.
Кохлеарна імплантація
На сьогоднішній день основним методом реабілітації слуху у дітей є операція – кохлеарна імплантація. Кохлеарна імплантація показана при двосторонній сенсоневральній глухоті, коли пороги на мовні частоти перевищують 90-95 дБ або розбірливість мови менша 30%, при неефективності слухових апаратів за умови відсутності органічних психологічних і соматичних захворювань.
Дітям із втратою слуху показано як найшвидше слухопротезування, або після підготовки слухопротезуванням – кохлеарна імплантація. У дітей з глухотою, яким не проведені своєчасні вище сказані реабілітаційні заходи, розвивається набута глухонімота.
Розвиток мови в дитини дуже складний.
Треба відзначити, що у дітей з глухотою і приглухуватістю виникають мовні порушення через те, що слух і мовлення – це дві системи, які тісно пов’язані між собою. Якщо немає слуху, то не буде і мовлення за умови відсутності навчального процесу. Проте при появі приглухуватості у дітей, які вміли говорити, виникають розлади мовлення у вигляді неритмічності, монотонності, тобто порушується артикуляція, тому, що зник контроль з боку центральної нервової системи.
Дитина, яка добре чує, і глуха дитина при народженні кричать. Це рефлекторна реакція, яка є проявом таких неприємних органічних відчуттів, як біль, холод. Діти кричать незалежно від слухових сприймань. На 2-му місяці життя дитина лепече, але це не означає, що вона чує, тому що лепет є безумовним рефлексом. Уже в цьому віці з немовлям треба спілкуватися, вимовляти різні прості слова.
У дитини 3-4 міс лепет більш осмислений, у голосі відчуваються різні відтінки. У глухих дітей цієї диференціації немає, але і в дитини, котра чує, якщо з нею не спілкуватися, мовна реакція може бути відсутня, лепет не удосконалюється. Далі дитина чує мову батьків і шляхом наслідування вимовляє спочатку прості звуки, потім складні, окремі слова і речення. На 4-му місяці життя у мовних реакціях дитини можна почути голосні звуки “а”, “у”, “е”, “и”, а також складні поєднання звуків — “фрр”, “кхх”. Наступає період гуління, в якому дитині треба показувати звукові іграшки різного кольору, співати пісень, змінювати інтонацію голосу, перегукуватись з нею.
На 5-6-му місяці дитина починає вимовляти перші склади: “ма-ма, дда-да-да”. У цей період дитина оволодіває голосовим апаратом, впізнає батьків, відрізняє голоси своїх і чужих. У цьому віці треба стимулювати і розвивати мовний апарат. Якщо цього не робити, дитина відставатиме в психічному розвитку. До 6-місячного віку голос глухих дітей нічим не відрізняється від голосу здорових дітей. Слід зауважити, що звук різко зачинених дверей здатна почути навіть дитина з незначними залишками слуху, емоційно реагуючи на них: вона повертає голову в бік джерела звуку, шукає його очима, сміється у відповідь на деякі звуки.
Починаючи з 6 місяця дитина розуміє слова батьків, виникає новий тип спілкування на підставі розуміння мови дорослих. Немовля може виконувати різні дії на словесні вимоги: “Дай іграшку, руку” тощо. У цьому віці треба називати предмети, повторюючи кілька разів.
У віці 7-8 міс дитина цікавиться іграшками та предметами, які генерують звук, намагається його відтворювати.
У віці 9-10 міс дитина розуміє слова батьків на заборону дій, з’являються перші усвідомлені слова: “Дай, ма-ма, та-то”. Наприкінці першого року життя дитина володіє 15–20 словами, але це ще не повністю осмислені слова. На початку 2-го року життя дитина починає вживати трискладові слова (ма-ши-на). Перші дитячі слова багатозначні: вона відносить слово не до одного, а до багатьох предметів. Так, словом “фу” дитина називає все, що горить (лампа, вогнище, цигарка).
З дітьми 2-го року життя проводять заняття з розвитку мови упродовж 8-10 хв 5-6 разів на тиждень. Перші речення з’являються у мові дітей наприкінці 1-го року, і вони складаються з одного ізольованого слова “молоко” і “люлі-люлі”. Наприкінці 2-го року з’являються перші двослівні речення “ice моні” (ще молока). Дитина володіє 40–60 словами.
На 3-му році життя з’являються речення з прямою мовою, починають узгоджуватися слова в реченні, відмінкові форми. У період життя від 2 до 5 років відбувається активне засвоєння нових слів.
Статистика по Чернівецькій області
По Чернівецькій області на диспансерному огляді знаходиться 324 дитини з незворотніми порушеннями слуху різного ступеню, з них 208 мають групу інвалідності по важкій приглухуватості та глухоті. Підлягає слухопротезуванню 283 дитини, з них забезпечено слуховими апаратами 178, стоять на черзі – 105 (з них 52 інваліди по слуху). 41 дитина не підлягає слухопротезуванню – однобічна глухота.
За рахунок держбюджету в 2011 році отримали слухові апарати 11 дітей, в 2012 році – 69. Слухові апарати отримують безкоштовно в ДУ “Інститут отоларингології АМН України ім. О.С.Коломійченка” тільки інваліди дитинства. Право на безкоштовне придбання слухових апаратів мають діти до 18 років один раз на три роки.
Кохлеарна імплантація проведена 28 дітям Чернівецької області: 4 операції проведено за кордоном (Італія), 24 операції – у Інституті отоларингології.
4 дітей прооперовано до 2010 року. У 2010 році КІ проведена 6 дітям. У 2012 році прооперовано – 8. У 2013 році – 7 дітей. На сьогоднішній день на черзі в Інституті отоларингології для проведення операції КІ стоять 3 дітей з Чернівецької області.
Згідно Державної програми по реабілітації слуху у дітей шляхом кохлеарної імплантації операція в Україні проводиться безкоштовно. Вартість такої операції за кордоном становить 22000 євро (30000 доларів).
Сучасні моделі кохлеарних імплантів забезпечують адекватне сприйняття мови та повну соціальну реабілітацію глухих пацієнтів. Прооперованим дітям застосовані кохлеарні імпланти фірми “Med-EL” Австрія, “Cohlear” Австралія та зовнішній процесор головним чином Opus-2.
Поєднання внутрішньої частини системи КІ і мовного процесора Opus-2 дає хворим чітке і ясне сприйняття звуків. В теперішній час є можливість заміни зовнішньої частини зовнішньої частини кохлеарного імпланту – мовного процесору.
Ефективність кохлеарної імплантації визначається віком, в якому наступила глухота, тривалістю глухоти, ефективністю відновлення та навчання з використанням слухових апаратів та індивідуальних занять сурдопедагога.
Різниці в ефективності КІ проведеної за кордоном та на Україні немає.
На завершення, слід сказати, що основним методом діагностики стану слухової функції у дітей на сьогоднішній день є регістрація викликаної ОАЕ (ото акустичної емісії). Метод не інвазивний, швидкий і на 100% об’єктивний та дозволяє встановити наявність чи відсутність слуху у немовлят (у перші дні життя). Це основний метод скринінгу глухоти у дітей, тому відповідна апаратура повинна бути у кожному пологовому будинку.
Матеріал підготував: доцент Олександр Плаксивий, завідувач курсу отоларингології БДМУ
