ФАХІВЦІ БДМУ ІНФОРМУЮТЬ. Анкілозуючий спондилоартрит (ідіопатичний анкілозивний спондилоартрит, хвороба Штрюмпеля-Марі-Бехтєрева, хвороба Бехтєрева) – хронічне системне запальне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням суглобів та зв’язок хребта, а також периферійних суглобів із залученням внутрішніх органів – серця, аорти, нирок – і схильністю до прогресуючого перебігу з розвитком обмеження рухомості хребта.
Виникає хвороба Бехтєрева з причин, до сьогоднішнього дня точно невстановленим. Однак достеменно відомо, що фактор спадковості, а також порушення в імунній системі є основними чинниками розвитку захворювання. Часто хвороба дебютує після тривалого стресу або запальних процесів в організмі.
Клінічні прояви хвороби характеризуються значним поліморфізмом і залежать від локалізації ураження, ступеня активності та перебігу патологічного процесу.
Початок захворювання майже завжди непомітний, перебіг хронічний, прогресуючий, із періодичними загостреннями та ремісіями.
Як правило, захворювання розвивається у чоловіків віком 20-30 років; його перебіг тим важчий, чим молодший хворий на початку хвороби.
Основні ознаки хвороби
Головною ознакою хвороби є зростаюча тугорухливість хребта й обмеження рухливості грудної клітки при дихальних рухах. При цьому хворий рухається так, немовби замість хребта у нього вставлена палиця – нахилятися і повертатися йому доводиться всім тілом. Зовнішній вигляд хворого характерний. На початковій стадії хвороби зникає нормальний поперековий згин хребта – поперек стає плоским і прямим. У пізніх стадіях “застигає”, сильно зсутулившись, грудний відділ хребта – формується “поза прохача”. Ноги хворого при ходьбі завжди залишаються трохи зігнутими в колінах. Особливо характерним є біль в області сідниць і стегон, який може поширюватися на всю нижню кінцівку.
Лікування
Лікування хворих на анкілозуючий спондилоартрит повинно бути спрямоване на усунення болю і зменшення запалення (симптоматична терапія), профілактику прогресування структурних змін або істотного зниження темпів їх розвитку (базисна протизапальна терапія), а також проведення заходів щодо відновлення функції опорно-рухового апарату, що і передбачається широким діапазоном реабілітаційних заходів.
Однак найбільш ефективним засобом в процесі боротьби з цим захворюванням вважається спеціальна лікувальна гімнастика. Щоб досягти хороших результатів, кінезотерапія, тобто терапія за допомогою рухової активності, і спеціальні лікувальні вправи слід проводити постійно.
Програма лікувальної гімнастики складається індивідуально.
Вправи повинні виконуватися щодня. Для попередження розвитку порочних поз (“поза прохача”, “поза гордія”) пацієнту рекомендують спати на жорсткому ліжку без подушки і регулярно займатися видами спорту, що зміцнюють м’язи спини (плавання, ходьба на лижах).
Лікувальна фізкультура потрібна і в тих випадках, коли рухливість хребта вже різко обмежена й немає надії на її відновлення. Вона значно покращує вентиляцію легень, яка знижується через ураження суглобів грудної клітки. Збільшити дихальну можливість легень можна, якщо 3-4 рази в день надувати повітряну кульку, і приділяти достатньо часу для прогулянок на свіжому повітрі.
Масаж м’язів спини знижує біль в хребті, зменшує м’язову ригідність, укріплює м’язи. Добрий лікувальний ефект дають сеанси міостимуляції. При цьому повністю розслабляються м’язи, знімається больовий синдром, збільшується рухливість в уражених суглобах. За умови правильного медикаментозного лікування, регулярності проведення самостійних занять залишається мінімальний ризик настання повної нерухомості хребта.
Отже, рання діагностика, лікувальна фізкультура та кінезотерапія – ключ до лікування хвороби Бехтєрева.
Матеріал підготували: професор Олександр Федів та асистент Кристина Чимпой, кафедра внутрішньої медицини
