Ейкозаноїди – це біологічно активні сполуки ліпідної природи, які утворюються з арахідонової кислоти під дією ферментів циклооксигеназного та ліпооксигеназного шляхів метаболізму. Вони відіграють важливу роль у регуляції запалення, імунної відповіді, судинного тонусу та розвитку алергічних реакцій. До основних представників ейкозаноїдів належать простагландини, тромбоксани, лейкотрієни та ліпоксини.
Ключову роль у розвитку алергічних реакцій відіграють лейкотрієни (LT) і простагландини (PG), які синтезуються опасистими клітинами, базофілами, еозинофілами, макрофагами та іншими клітинами після контакту організму з алергеном. Після активації імунної відповіді з мембранних фосфоліпідів вивільняється арахідонова кислота, яка є попередником цих медіаторів запалення.
Особливе значення мають лейкотрієни LTC₄, LTD₄ та LTE₄, які належать до так званих цистеїнілових лейкотрієнів (CysLTs). Це потужні медіатори алергічного запалення, що беруть активну участь у розвитку бронхіальної астми, алергічного риніту, анафілактичних реакцій та кропив’янки. LTC₄ і LTD₄ значно підвищують проникність капілярів та сприяють виходу плазми у тканини, що призводить до розвитку набряку слизових оболонок і шкіри. Крім того, вони є одними з найсильніших бронхоконстрикторів, викликають скорочення гладеньких м’язів бронхів, звуження дихальних шляхів та стимулюють секрецію густого слизу. Унаслідок цього погіршується прохідність бронхів, посилюються кашель, задишка та напади ядухи при бронхіальній астмі.
Простагландини можуть як посилювати, так і обмежувати алергічні реакції залежно від їх типу та локалізації дії. Наприклад, PGD₂, який активно синтезується опасистими клітинами, спричиняє бронхоконстрикцію, підвищує проникність судин, викликає набряк тканин, посилює вазодилатацію та почервоніння. Крім того, PGD₂ стимулює міграцію еозинофілів, базофілів і Т-лімфоцитів у вогнище запалення, підтримуючи алергічну реакцію. PGE₂ характеризується подвійним характером дії. З одного боку, він розширює судини, посилює набряк, підвищує чутливість тканин до гістаміну та сприяє розвитку запалення. З іншого боку, PGE₂ здатний пригнічувати дегрануляцію опасистих клітин, зменшувати вивільнення лейкотрієнів та обмежувати надмірну алергічну відповідь, виконуючи певну захисну та регуляторну функцію.
Таким чином, ейкозаноїди є важливими медіаторами алергічного запалення та значною мірою визначають клінічні прояви алергічних реакцій. Їхній вплив охоплює розвиток набряку, бронхоспазму, посилення судинної проникності, секреції слизу та міграції клітин запалення. Розуміння ролі ейкозаноїдів у патогенезі алергії має важливе значення для розробки сучасних підходів до профілактики та лікування алергічних захворювань.
Інформацію підготувала доцент кафедри біоорганічної
і біологічної хімії та клінічної біохімії Мар’яна Дікал
