Педикульоз (від лат. реdiculus – воша) або вошивість – паразитарне захворювання шкіри та волосся.
Хворіють на педикульоз всі прошарки населення різних вікових груп, однак частіше – діти. Важливо знати, що за несприятливих епідеміологічних умов воші можуть бути переносниками збудників висипного та поворотного тифу.
Розрізняють три типи вошей: головні, платяні та лобкові (площиці).
Головні воші – прозорі або сірувато-жовті комахи завдовжки до6 мм. Воші не стрибають і не літають, вони повзають. Упродовж 20-30 днів воша відкладає до 10 яєць (гнид) в день. Через 8-10 днів з гнид утворюються личинки, що перетворюються потім на дорослу вошу, яка через 10-15 днів починає сама відкладати яйця. Самки головної й лобкової воші, відкладаючи яйця (гниди), приклеюють їх до волосся, а самки платяної воші – до білизни, одягу. Весь цикл розвитку відбувається на волоссі й шкірі заражених людей і продовжується не менше 20 днів. Живляться воші виключно кров?ю, випиваючи за один прийом до 0,003 мл. Тривалість життя воші до 38-46 днів.
Зараження педикульозом відбувається при прямому контакті з ураженим волоссям, особливо довгим, а також через засоби особистої гігієни (рушник, гребінець тощо).
Воша може переповзати з однієї голови на іншу в місцях скупчення людей (тролейбусі, магазині, у дитячому садку, школі тощо). Оскільки воші здатні плавати у воді, то можливо заразитися педикульозом і у басейні. За великої кількості вошей, вони можуть розповзатися по верхньому одязі, постільній білизні, меблях, підлозі. Зараження лобковими вошами відбувається переважно при статевих контактах, рідше – через постільну білизну та інші предмети загального користування, можливе зараження і в лазні.
Поширення педикульозу зазвичай відбувається при порушенні гігієнічних норм життя (нерегулярне миття, нечаста зміна натільної й постільної білизни), що пов’язано з низьким культурним рівнем окремої частини населення чи за умов соціальних та стихійних бід.
Головні воші паразитують в ділянці скронь і потилиці, звідки можуть поширюватися на інші ділянки волосяної частини голови. Хворі скаржаться на сильний свербіж. В осередках ураження виявляють воші і гниди, на шкірі помітні розчухи, можливе приєднання вторинної інфекції. У запущених випадках волосся склеюється (ковтун), збільшуються і стають болісними регіонарні лімфатичні вузли.
Платяні воші паразитують переважно в ділянці попереку, в міжлопатковій ділянці, на задній поверхні шиї: їх укуси викликають сильний свербіж шкіри і появу висипки, лінійних розчухів, при цьому часто приєднується вторинна піококкова інфекція. Поступово шкіра на місці розчухів огрубіває та набуває сірувато-бурого (брудного) кольору.
Лобковий педикульоз ще називають – фтиріаз. Лобкові воші паразитують на волосяній частині лобка, калитці, верхній частині стегон. У запущених випадках вони можуть поширюватися на ділянку пахвових западин, спину, груди, бороду, вуса, вії і брови. Воші щільно прикріпляються до стержня волоса. На місці укусів лобкових вошей утворюються сірувато-сині плями величиною до10 мм, які не зникають при натискуванні; через 1-2 тижні вони безслідно зникають. Хворих турбує сильний свербіж шкіри.
Значною популярністю серед населення користуються засоби народної медицини педикульозу (журавлинний сік, оцет, дустове та дьогтярне мило, ефірні масла чайного дерева, лаванди, гас, дихлофос), які є значно менш ефективними порівняно з лікарськими засобами та несуть приховану небезпеку: гас, наприклад є вогненебезпечним, оцет у великих концентраціях може призводити до опіків, а дихлофос – до отруєнь. Цікавим є той факт, що синтетична фарба для волосся має протипаразитарну дію, за рахунок високих концентрацій їдких хімічних речовин.
Тому лікування педикульозу повинен призначати лікар-дерматолог, оскільки він володіє повною інформацією щодо найбільш ефективних протипаразитарних засобів, які є в аптеках, та знає особливості їх застосування в кожному індивідуальному випадку, а також дасть вичерпні рекомендації як позбутися цієї хвороби. Перш за все, хворим рекомендують проводити щотижневе миття голови та тіла гарячою водою з милом, часту зміну натільної та постільної білизни, попередньо підданих дезінфекції (кип’ятіння та наступне прасування гарячою праскою). При обробці хворого протипаразитарними препаратами важливо дотримуватися заходів власної безпеки, оскільки більшість з них є токсичними. Обробку хворого краще проводити в спеціально відведеному місці та в спеціальному одязі (щільно застебнутому халаті, шапочці, гумових рукавичках), який після закінчення обробки хворого необхідно піддати дезінсекції. При виявленні гнид головних вошей, їх вичісують частим гребенем. Радикальним методом боротьби з вошами може бути стрижка волосся наголо. Потрібно не забувати про дезінфекцію ножиць і бритви, які проводять 70 % етиловим спиртом або 3 % розчином карболової кислоти. Волосся, що зістригли, краще спалити. Одночасно проводять лікування заражених партнерів.
Вже доведено, що воші частіше з’являються на чистих головах – так легше дістатися до крові. Враховуючи це, перш за все, батьки повинні хоча б раз на тиждень ретельно оглядати голову, а особливо, якщо дитина відвідує організовані колективи.
Отже, основними заходами профілактики педикульозу є проведення загальних гігієнічних заходів, цілеспрямованих профілактичних оглядів (особливо в дитячих садках, школах, студентських гуртожитках тощо), дотримання особистої гігієни, підвищення санітарної грамотності населення.
Матеріал підготувала: асистент кафедри дерматовенерології, кандидат медичних наук Гулей Лілія.
