Ехінококоз — це паразитарне захворювання, яке викликається дрібними стрічковими хробаками роду Echinocococcus.
Найпоширеніші клінічні форми ехінококозу, кістозний ехінококоз та альвеолярний ехінококоз, спричиняють значний тягар для здоров’я та економіки, особливо для суспільства з низьким рівнем доходу. У нелікованих випадках альвеолярний ехінококоз має високий рівень смертності. Дане захворювання залишається значною проблемою здоров’я в багатьох регіонах світу, зокрема, кістозний ехінококоз поширений в Африці, Європі, Азії, на Близькому Сході, в Центральній і Південній Америці та в окремих випадках у Північній Америці, в той час, коли альвеолярний ехінококоз зустрічається по всьому світу і особливо поширений у північних широтах Європи, Азії та Північної Америки.
Найбільша поширеність спостерігається в сільській місцевості, де забивають старих тварин. Залежно від зараженого виду, втрати продуктивності тваринництва, пов’язані з цистним ехінококозом, є результатом зараження печінки, а також можуть включати зменшення ваги туші, зниження цінності шкіри, зниження виробництва молока та зниження плодючості.
Спосіб зараження
Ряд рослиноїдних і всеїдних тварин є проміжними господарями ехінокока . Вони заражаються, проковтуючи яйця паразитів із зараженою їжею та водою. У внутрішніх органах цих тварин згодом паразит розвивається в стадії личинок.
М’ясоїдні тварини, які у своєму кишечнику містять зрілого стрічкового черв’яка, є остаточними хазяїнами для паразита. Остаточні господарі заражаються через поїдання внутрішніх органів проміжних господарів, які містять личинки паразита.
Людна є так званим випадковим проміжним господарем в тому сенсі, що вона заражається так само, як і інші проміжні господарі, але не бере участі в передачі інфекції до остаточного господаря.
Альвеолярний ехінококоз (спричинений зараженням личинковою стадією Echinococcus multilocularis , стрічкового хробака завдовжки ~1–4 міліметри) зазвичай виникає в циклі дикої природи між лисицями або іншими м’ясоїдними тваринами з дрібними ссавцями (переважно гризунами), які виступають як проміжні господарі. Одомашнені собаки та коти також можуть виступати в якості остаточних господарів. Хоча випадки даного виду ехінококозу у тварин в ендемічних районах є відносно поширеними, у людей випадки зустрічаються рідко. Альвеолярний ехінококоз становить набагато більшу загрозу здоров’ю людей, ніж кістозний, спричиняючи паразитарні пухлини, які можуть утворюватися в печінці, легенях, мозку та інших органах. Це є небезпечним захворюванням, яке призводить до смертності від 50% до 75%, особливо тому, що більшість уражених людей живуть у віддалених місцях і мають погане медичне обслуговування.
Генотип, що спричиняє переважну більшість інфекцій кістозного ехінококозу (також відомий як ехінокоз, спричинений зараженням личинкової стадії Echinococcus granulosus , стрічкового хробака ~2–7 міліметрів завдовжки) у людей, в основному зберігається в циклі собака-вівця-собака, але деякі інші домашні тварини також можуть бути залучені, включаючи кіз, свиней, велику рогату худобу, верблюдів та яків. Більшість випадків даного виду ехінококозу в людей протікає безсимптомно, але кістозний ехінококоз викликає шкідливі, повільно збільшуючі кісти в печінці, легенях та інших органах, які часто ростуть непоміченими та залишеними роками.
Клінічні симтоми
Кістозний ехінококоз.
Інкубаційний період кістозного ехінококозу часто триває кілька років, і більшість випадків кістозного ехінококозу залишаються безсимптомними, доки кісти не досягнуть достатнього розміру, щоб викликати дисфункцію. З моменту зараження і аж до прояву симптомів протікає латентна стадія ехінококозу, єдиною ознакою, яка може допомогти розпізнати хворобу, є кропив’янка. Паралельно у людини утворюються кісти. Печінка є найбільш поширеним місцем розташування гідатидних кіст, потім легені. Рідше зустрічаються кісти селезінки, нирок, серця, кісток і центральної нервової системи. При вторинному ехінококозі личинкова тканина поширюється з первинного вогнища, а нові кісти розвиваються після спонтанного або спричиненого травмою розриву кісти або після вивільнення життєздатного матеріалу паразитів під час інвазивних процедур лікування.
Хворі скаржаться на ниючий або свердлячий біль у правому підребер’ї, в правому плечі, під грудьми, в нижніх бокових відділах грудної клітки, в спині, утруднене дихання. Прояви хвороби, як правило, виникають тоді, коли кіста досягає значних розмірів. Ускладненням при даному захворюванні є нагноєння та прорив кісти в очеревину, що призводить до утворення кіст в очеревині.
Альвеолярний ехінококоз.
Альвеолярний ехінококоз характеризується безсимптомним інкубаційним періодом 5–15 років і повільним розвитком первинного пухлиноподібного ураження, яке зазвичай локалізується в печінці. Клінічні ознаки включають втрату ваги, біль у животі, загальне нездужання та ознаки печінкової недостатності. Захворювання проявляється сухим тривалем кашлем, кровохарканням, відчуттям тяжкості в грудях, задишкою та вип’ячуванням відповідної половини грудної клітки. Частіше всього ехінококовий пухирець в легенях проривається в бронхи, що призводить до болючого кашлю, кровохаркання, блювання та виділення через рот вмісту кісти. При прориві кісти у плевру характерними є сильний біль на боці ураження та плеврит.
Метастази личинок можуть поширюватися або на органи, прилеглі до печінки (наприклад, селезінка), або на віддалені місця (наприклад, легені чи мозок) після поширення паразита через кров і лімфатичну систему. Якщо не лікувати, альвеолярний ехінококоз прогресує та призводить до смерті.
Діагностика
Неінвазивні методи візуалізації, такі як КТ, МРТ та ультразвукове зображення, використовуються для виявлення та визначення розміру та стану заповнених рідиною безсудинних кіст у більшості органів. Ці методи виявилися цінними для діагностики та передопераційної оцінки шляхом визначення стадії ураження, ступеня ураження щодо інших органів і життєво важливих структур, а також виявлення наявності додаткових прихованих уражень.
УЗД широко використовується для скринінгу, клінічної діагностики та моніторингу лікування кіст печінки та внутрішньочеревної порожнини. Ультразвукове дослідження є методом вибору для діагностики як кістозного ехінококозу, так і альвеолярного ехінококозу у людей. Цей метод зазвичай доповнюється або підтверджується комп’ютерною томографією (КТ) та/або магнітно-резонансною томографією (МРТ). Звичайне КТ-зображення інфекції викликаної альвеолярним ехінококозом — це нечіткі солідні пухлини з центральними некротичними ділянками та перинекротичними бляшкоподібними кальцифікатами.
Кісти можна випадково виявити за допомогою рентгенографії. Рентгенографія дозволяє виявити гідатидні кісти в легенях. На звичайних рентгенограмах видно гепатомегалію та характерні розсіяні ділянки променевої прозорості, окреслені кальциновими кільцями діаметром від 2 до 4 мм.
Специфічні антитіла виявляються за допомогою різних серологічних тестів і можуть підтвердити діагноз. Серологічні тести, такі як імуноферментний аналіз (ІФА) і реакція непрямої гемаглютинації, є високочутливими методами для виявлення кістозного та альвеолярного ехінококозу.
Раннє виявлення інфекцій E. granulosus і E. multilocularis , особливо в умовах обмежених ресурсів, все ще необхідне, щоб допомогти у виборі варіантів клінічного лікування.
Лікування
Як кістозний ехінококоз, так і альвеолярний ехінококоз часто є дорогими та складними для лікування, іноді вимагаючи великого хірургічного втручання та/або тривалої медикаментозної терапії. Існує 4 варіанти лікування кістозного ехінококозу:
- черезшкірне лікування гідатидних кіст за методикою PAIR (Puncture, Aspiration, Injection, Re-aspiration);
- хірургія
- протиінфекційне медикаментозне лікування
Вибір перш за все повинен ґрунтуватися на ультразвукових зображеннях кісти, дотримуючись підходу до конкретної стадії, а також на наявній медичній інфраструктурі та людських ресурсах.
Для альвеолярного ехінококозу ключовими елементами залишаються рання діагностика та радикальне (пухлиноподібне) оперативне втручання з подальшою протиінфекційною профілактикою альбендазолом. Якщо ураження обмежене, радикальна операція може бути виліковною. На жаль, у багатьох пацієнтів хвороба діагностується на запущеній стадії. Як наслідок, якщо паліативну операцію проводити без повного та ефективного протиінфекційного лікування, виникатимуть часті рецидиви.
Профілактика
Цистозний ехінококоз є хворобою, якій можна запобігти, оскільки вона залучає домашніх тварин як остаточних і проміжних господарів. Встановлено, що періодична дегельмінтизація собак празиквантелом (принаймні 4 рази на рік), покращення гігієни при забої худоби (включно з належним знищенням інфікованих субпродуктів) і громадські просвітницькі кампанії знижують, а в країнах з високим рівнем доходу запобігають передачі та полегшення тягаря захворювань людини.
Профілактичні заходи включають обмеження місць, куди допускаються собаки, і недопущення тварин до споживання м’яса, зараженого цистами.
- Не дозволяйте собакам харчуватися трупами заражених овець.
- Контролювати популяцію бродячих собак.
- Обмежити забій овець та іншої худоби в домашніх умовах.
- Не вживайте їжу чи воду, які могли бути забруднені фекаліями собак.
- Мийте руки з милом і теплою водою після поводження з собаками та перед обробкою їжі.
- Навчіть дітей важливості миття рук для запобігання інфекції.
Профілактика та боротьба з альвеолярним ехінококозом є складнішими, оскільки цикл включає дикі види тварин як остаточних, так і проміжних господарів. Регулярна дегельмінтизація домашніх м’ясоїдних тварин, які мають доступ до диких гризунів, має допомогти знизити ризик зараження людей.
Альвеолярний ехінококоз можна запобігти, уникаючи контакту з дикими тваринами, такими як лисиці, койоти та собаки, та їх фекаліями, а також обмежуючи взаємодію між собаками та популяціями гризунів.
- Не дозволяйте собакам харчуватися гризунами та іншими дикими тваринами.
- Уникайте контакту з дикими тваринами, такими як лисиці, койоти та бродячі собаки.
- Не заохочуйте диких тварин наближатися до вашого дому та не тримайте їх як домашніх тварин.
- Мийте руки з милом і теплою водою після контакту з собаками або котами, а також перед тим, як торкатися їжі.
- Навчіть дітей важливості миття рук для запобігання інфекції.
