Щороку 28 вересня відзначають Всесвітній день боротьби зі сказом – захворюванням, яке залишається однією з найнебезпечніших зоонозних інфекцій, адже після появи клінічних симптомів захворювання практично завжди закінчується смертю, однак розвитку хвороби можна запобігти за умови своєчасної та правильно проведеної постконтактної профілактики (ПКП).
Чому сказ настільки небезпечний?
Сказ – гостра вірусна інфекція, що уражає центральну нервову систему людини та інших ссавців. Вірус передається зі слиною інфікованої тварини – найчастіше під час укусу, але зараження можливе також через подряпини, ослинення пошкодженої шкіри або потрапляння слини на слизові оболонки очей чи рота.
У світі до 99% випадків сказу в людей пов’язані з укусами та подряпинами собак. Водночас джерелом інфекції можуть бути й коти, лисиці та інші дикі або свійські ссавці. Окремої уваги потребують контакти з кажанами.
Інкубаційний період зазвичай становить 2-3 місяці, однак може тривати від одного тижня до року. Його тривалість залежить, зокрема, від місця проникнення вірусу, тяжкості ушкодження та вірусного навантаження. Після проникнення вірусу до центральної нервової системи з’являються неврологічні прояви – гідрофобія, аерофобія, порушення ковтання, збудження, згодом поступові паралічі. На цьому етапі можливості специфічного лікування вкрай обмежені.
Саме тому при сказі вирішальним є профілактика одразу після потенційно небезпечного контакту.
Що робити після укусу або ослинення твариною?
Перша допомога починається ще до звернення до лікаря.
Негайно та ретельно промивайте місце контакту водою з милом щонайменше 15 хвилин. Це не формальність: механічне очищення рани зменшує кількість вірусу в місці його можливого проникнення. Після промивання ушкоджену ділянку просушують стерильним матеріалом та обробляють антисептичним засобом з віруліцидною активністю (повідон-йод, хлоргексидин, 70% розчин етилового спирту або інші дозволені антисептики).
Після цього потрібно якомога швидше звернутися по медичну допомогу, навіть якщо рана невелика, тварина виглядає здоровою або від моменту контакту минув певний час.
Не слід самостійно вирішувати, чи потрібна вакцинація. Ризик оцінюють з урахуванням характеру контакту, локалізації ушкодження, виду та стану тварини, її вакцинального статусу та можливості ветеринарного спостереження.
Окрему увагу слід приділяти профілактиці правця. Усі пацієнти з укушеними ранами підлягають оцінці вакцинального анамнезу та визначенню показань до екстреної профілактики правця відповідно до чинних нормативно-правових актів. За відсутності документально підтвердженого повного курсу імунізації або у разі прострочених бустерних доз проводиться активна або комбінована (активно-пасивна) профілактика
Нові підходи до антирабічної допомоги в Україні
У травні 2026 року МОЗ України наказом №635 затвердило новий Стандарт медичної допомоги «Сказ», розроблений із урахуванням сучасних рекомендацій ВООЗ. Документ набере чинності 1 січня 2027 року та замінить нормативний підхід, що діяв з 2004 року.
Одне з ключових нововведень – чітка оцінка категорії експозиції.
Категорія I – дотик до тварини, годування, потрапляння слини на неушкоджену шкіру. Такий контакт не вважається експозицією, що потребує вакцинації.
Категорія II – незначні подряпини або садна без кровотечі, покусування незахищеної шкіри. Після оцінки ризику необхідні обробка місця контакту та своєчасна вакцинація.
Категорія III – укуси або подряпини з порушенням цілісності шкіри, потрапляння слини на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, а також небезпечні контакти з кажанами. У таких ситуаціях, крім вакцинації, за показаннями застосовують антирабічний імуноглобулін, який забезпечує пасивний захист у період до формування власної імунної відповіді.
Особливої уваги потребують укуси в голову, шию, кисті рук та промежину – ділянки з високою щільністю нервових закінчень. Новий стандарт передбачає більш обережну тактику щодо таких контактів. Так само серйозно оцінюють контакти з кажанами: через дуже дрібні ушкодження факт експозиції іноді може залишитися непоміченим.
Чи справді після укусу потрібні «десятки уколів»?
Ні. Уявлення про численні болісні ін’єкції в живіт давно не відповідає сучасній антирабічній допомозі.
Новий український стандарт передбачає сучасні схеми вакцинації. Основна внутрішньом’язова схема для імунокомпетентних людей (Протокол Ессен (Essen)) включає чотири введення вакцини – у 0, 3, 7-й день та ще одну дозу в період між 14-м і 28-м днем. Передбачена також внутрішньошкірна схема: по 0,1 мл вакцини у дві різні анатомічні ділянки в 0, 3 та 7-й дні. Такий підхід відповідає рекомендаціям ВООЗ і дозволяє зменшити кількість необхідної вакцини без зниження ефективності профілактики. Конкретну схему визначає медичний працівник.
Якщо одна з доз введена із запізненням, курс зазвичай не потрібно починати заново – вакцинацію продовжують за скоригованим графіком після оцінки ситуації лікарем.
Важливо, що ПКП не має абсолютних протипоказань. Вона може безпечно застосовуватися у дітей, вагітних жінок, осіб літнього віку та пацієнтів з імунодефіцитними станами. Алкогольне або наркотичне сп’яніння не є протипоказом до початку ПКП в тому числі і введення антирабічних імунобіологічних препаратів
Що змінилося не лише у схемах вакцинації?
Новий стандарт розглядає антирабічну допомогу як систему, а не лише як введення вакцини. Передбачено:
- чіткі алгоритми оцінки ризику після контакту з твариною;
- можливість первинної оцінки та початку вакцинації на рівні первинної медичної допомоги за наявності відповідних умов;
- забезпечення безперервності курсу вакцинації, навіть якщо його розпочато в іншому закладі охорони здоров’я або за кордоном;
- організацію у регіонах закладів, готових надавати антирабічну допомогу цілодобово;
- надання допомоги незалежно від місця проживання чи реєстрації людини;
- тіснішу взаємодію медичної, ветеринарної служб та системи громадського здоров’я за принципом «Єдине здоров’я».
Профілактика сказу починається ще до укусу
Найефективніший спосіб зменшити ризик для людини – контролювати інфекцію серед тварин. ВООЗ визначає масову вакцинацію собак ключовою стратегією запобігання випадкам сказу серед людей. Важливими також залишаються регулярна вакцинація домашніх тварин, епізоотичний нагляд, контроль сказу серед диких тварин та навчання населення безпечній поведінці.
Для людей із постійним або підвищеним професійним ризиком контакту з вірусом – зокрема окремих лабораторних працівників, фахівців ветеринарної медицини та осіб, які регулярно контактують із потенційно інфікованими тваринами, – може бути рекомендована доконтактна вакцинація. Водночас навіть попередня вакцинація не скасовує необхідності звернення до лікаря після небезпечної експозиції.
Головне правило просте: після укусу, подряпини чи ослинення потенційно небезпечною твариною не варто чекати появи симптомів або самостійно оцінювати ризик. Ретельно промити місце контакту та своєчасно звернутися по медичну допомогу – це дії, які можуть врятувати життя.
Всесвітній день боротьби зі сказом нагадує: сказ залишається смертельною інфекцією, але це одна з тих смертей, яким сучасна медицина здатна запобігти.
Допис підготував: КМЕТЬ Тарас –
завідувач кафедри гігієни та екології БДМУ, доктор мед.наук, професор.
