• Українська
  • English
Функціональні розлади голосу
Функціональні розлади голосу

Функціональні розлади голосу

Функціональні порушення голосу (ФПГ) включають кілька нозологічних одиниць:

паретична дисфонія, фонастенія, функціональна афонія, а також спастична дисфонія. Перші три форми характеризуються гіпотонусним станом м’язів гортані і мають багато спільних ознак клінічного перебігу, етіологічних і патогенетичних чинників, а також подібну тактику лікування. Дисфонія – це порушення частоти, сили і тембру голосу.

Спастична дисфонія – це тяжке функціональне порушення голосоутворення, обумовлене дискоординацією дихання, фонації та артикуляції. За вираженістю клінічної картини та терміну захворювання спастичну дисфонію поділяють на легку, середню і тяжку. Ускладненням спастичної дисфонії може бути утруднення дихання.

Серед функціональних розладів голосової функції чільне місце займає фонастенія.

Фонастенія – це руховий парез гортані. Основними причинами фонастенії є голосове навантаження при ГРЗ, перенапруження голосового апарату, психогенна травма. Розрізняють гостру та хронічну форми фонастенії.

Голос, разом зі слухом і зором, є одним з основних механізмів для комунікації, тому в сучасному суспільстві голосові проблеми суттєво впливають на якість життя. А для осіб деяких професій (співаків, акторів, дикторів, учителів, вихователів, керівників підприємств, політиків, церковнослужителів) голос є ще й інструментом, що забезпечує повноцінну професійну діяльність. Тож його розлади можуть призводити до тривалої втрати працездатності. Голосові розлади також можуть виникнути і у тих, хто ще не працює, а відвідує дитячий садок або школу. Голоси дітей, з ряду причин, досить часто бувають охриплими. У силу своєї емоційності, голосовими розладами у декілька разів частіше страждають жінки, по відношенню до чоловіків (приблизно у 8 разів). Та не можна сказати, що чоловіки застраховані від захворювань голосового апарату. У зв’язку із загальним палінням чоловіки дуже часто (як втім, і жінки-курці) страждають ларингітами, доброякісними і злоякісними пухлинами гортані. На тлі постійної напруги голосових зв’язок та психоемоційного перевантаження можуть виникнути функціональні порушення: дисфонія – порушення звучання голосу чи афонія – його відсутність.

На жаль, тривале порушення голосу здатне спричинити тривалу непрацездатність. Якщо таке захворювання не почати правильно і вчасно лікувати, це може привести до втрати роботи.

Порушення голосу – симптом захворювань не лише гортані. На формування звуку в голосовому апараті впливає стан дуже багатьох органів: легень, бронхів, трахеї, голосових складок, порожнини рота, носа і додаткових пазух. Захворювання будь-якого з них може привести до різних проблем з голосом. Багато хронічних захворювань органів і систем, що не входять до складу голосового апарату, можуть обумовлювати неповноцінність його функцій навіть у разі відсутності будь-яких змін в гортані. Сюди відносяться захворювання легень, серцево-судинної, нервової та ендокринної систем. Причинами порушень голосової функції можуть бути також стреси, перевтома і багато іншого.

Функціональні порушення голосу діагностуються на основі аналізу скарг хворих, даних анамнезу, загально клінічне обстеження, перцептивної оцінки голосу, визначення часу максимальної фонації та ін., непрямої ларингоскопії, ларингостробоскопії, мікроларингостробоскопії, спектрального аналізу голосу.

Характерною рисою всіх гіпофункціональних порушень голосу є непостійність ларингоскопічної картини та нерідко виражені клінічні ознаки захворювання з боку голосоутворюючого апарату. Тому діагноз конкретної форми ФПГ ставиться лише на основі аналізу всіх даних комплексного обстеження обізнаним у даній галузі фахівцем. Однак попередній діагноз функціонального порушення голосоутворення можна поставити на основі загальноклінічного дослідження, розширеної непрямої ларингоскопії та перцептивної оцінки голосу.

Ларингостробоскопічна картина при гіпофункціональній ларингоскопії – час фонації скорочено, при вимові високих або гучних звуків голосова щілина не повністю закривається; слабкі фонаторні коливання голосових складок.

Причини паретичної дисфонії: голосове навантаження під час ГРВІ, стресова ситуація, гормональна дисфункція, авітаміноз, хронічні захворювання носа і БНП, хронічні захворювання глотки, перенапруження голосових м’язів.

Оскільки функціональні порушення голосу часто розвиваються на фоні невротичних розладів, а неврогенний фактор є одним з провідних етіологічних і патогенетичних чинників, оцінка функціонального стану нервової системи у таких хворих є обов’язковою. У разі необхідності до процесу лікування залучаються невропатологи, психіатри.

Виділяються гострі і хронічні форми функціональних порушень голосоутворення. Гострі форми виникають раптово і тривалість захворювання обмежується 1 місяцем. При  тривалості захворювання понад 1 місяць воно переходить у хронічну форму.

При тривалому перебігу захворювання формуються стійкі порушення голосової функції з частими рецидивами, можуть розвинутися ускладнення – міопатичні парези голосових складок, витончення медального краю, формування вузликів, розвиток компенсаторної гіпертрофії вестибулярних складок та формування псевдоскладкового механізму голосоутворення, крововилив, “співочі” вузлики.

Діагностичний план при паретичній дисфонії: 1.Загальноклінічне дослідження. 2.Непряма ларингоскопія з функціональними навантаженнями. 3.Визначення часу максимальної фонації. 4.Перцептивна оцінка голосу. 5.Консультація фоніатра, який може самостійно провести, а при необхідності зробити наступні призначення: а) мікроларингоскопія б) ларингостробоскопія, мікроларингостробоскопія в) спектральне дослідження голосу г) фіброларингоскопія д) дослідження функціонального стану ЦНС (ЕЕГ) е) консультація психоневролога, психіатра, невропатолога є) консультація ендокринолога (в разі необхідності в процесі лікування) ж) дослідження стану ССС, насамперед церебральної гемодинаміки (РЕГ, УЗДГ) з) консультація терапевта. и)Дослідження стану слухової функції. і)МРТ дослідження у випадку підозри на органічні ураження головного мозку.

При функціональних порушеннях голосу медична допомога, зазвичай, надається амбулаторно. Більш ефективною вона є при умові надання допомоги кваліфікованим фоніатром, або лікарем-отоларингологом, обізнаним у даній галузі. Особам голосомовних професій видається листок непрацездатності на час лікування для забезпечення дотримання голосового режиму. При наявності ускладнень і тяжкого перебігу, або ж у випадку гострого розвитку виражених порушень медична допомога надається в умовах стаціонару. Середня тривалість лікування становить 2 тижні, при хронічних формах і наявності ускладнень в середньому 1 міс. При суттєвому порушенні фонаторної функції хворі потребують її реабілітації після основного курсу лікування

Основні принципи лікування хворих з паретичною дистонією: усунення причини захворювання; виключення слухового контролю; змащування гортані розчином Люголя, інстиляції в гортань вітамінних олійних сумішей, суспензії гідрокортизону на фізіологічному розчині та ін.; фіксація гортані; вібраційний масаж (5-10 сеансів) та стимуляція гортані (токи Бернара-ритм синкопа, мільгама в/м з поступовим переходом на таблетовану форму, препарати женьшеня, лимонника, елеутерокока, пантокрину та ін.); голкорефлексотерапія та гіпнотерапія. Доцільним в лікуванні є масаж шийного відділу хребта та ЛФК.

Результатом надання медичної допомоги може бути повне відновлення голосової функції, її покращення, або ж досягнення ремісії – в залежності від форми, тяжкості перебігу захворювань та наявності ускладнень. Нерідко лікування хронічних форм перетичної дисфонії  потребує проведення кількох курсів лікування. Окрім того хворі на хронічні часто рецидивуючі форми паретичної дисфонії, а також особи голосомовних професій потребують спостереження у отоларинголога і фоніатра двічі на рік.

До лікаря-отоларинголога, а при необхідності і до фоніатра слід звернутися, якщо у Вас:
– вранішня або вечірня осиплість голосу;
– погіршення тембру до вечора або після тривалих голосових навантажень;
– зміни тембру голосу після перенесеної застуди більше тижня;
– ви перенесли операції по видаленню щитовидної залози, або інших органів шиї, внаслідок чого сталася зміна голосу;
– швидка втомлюваність голосу;
– зниження або підвищення тембру голосу;
– дискантовий (дитячий) тембр голосу, що затримався, у юнаків (тривала мутація);
– виснажливий кашель, що тривало не проходить, з подальшою осиплістю;
– постійне бажання прибрати слиз, що скупчився, і відкашляти стороннє тіло із зв’язок;
– якщо ви палите більше 5 років;
– біль при ковтанні;
– Ви працюєте в комунікативній сфері діяльності для більшої витривалості голосу і переконливості звучання при спілкуванні з людьми.

Матеріал підготували: відповідальний за курс отоларингології доцент Плаксивий О.Г. та доцент Калуцький І.В.

Корисно знати