Сьогодні найбільшим суспільним заходом у світі, що привертає увагу найбільшої кількості людей на планеті Земля, є Олімпійські Ігри.
Вже стало доброю традицією в усьому світі до дня заснування Міжнародного Олімпійського комітету (23 червня 1894 року), відзначати Олімпійський день. Міжнародний Олімпійський Комітет рекомендував Національним Олімпійським Комітетам в день 23 червня, або в найближчі вихідні, влаштовувати різні спортивні свята, щоб залучити максимальне число учасників, поширюючи тим самим олімпійську концепцію «Спорт для всіх».
У червні 1894 року в Парижі відбувся міжнародний конгрес з проблем фізичного виховання, в якому брали участь представники 12 країн. Свою доповідь представив ентузіаст відродження олімпійського руху барон П’єр де Кубертен. У ньому він познайомив присутніх з розробленими ним організаційними основами олімпійських ігор і саме тоді був створений Міжнародний олімпійський комітет. Пост генерального секретаря міжнародного олімпійського комітету зайняв П’єр де Кубертен, а конгрес прийняв рішення про проведення Ігор I Олімпіади в 1896 році в Греції. У 1967 році Міжнародний Олімпійський комітет прийняв рішення: 23 червня вважати Міжнародним Олімпійським днем. На першій Олімпіаді 311 атлетів із 13 країн розіграли медалі в 13 видах спорту. В Олімпійських іграх 2004 року в Греції взяли участь близько 15 з половиною тисяч спортсменів і офіційних осіб більш, ніж з 200 країн світу, а медалі розігрувалися вже в 28 видах спорту. В Олімпійській хартії записано: Олімпійський рух має своїми цілями виховувати молодь за допомогою спорту в дусі кращого взаєморозуміння і дружби, сприяючи, таким чином, створенню кращого і більш спокійного світу. Всі самі імениті спортсмени вважають свою кар’єру, якою б успішною вона не була, неповноцінною без Олімпійської медалі.
Найбільшої слави та популярності у Стародавній Греції зажили Олімпійські ігри, що проводилися в Олімпії один раз на чотири роки і були присвячені Зевсу.
За переказами, ігри започаткував Геракл, який влаштував тут перші спортивні змагання на честь свого друга, що загинув. На час ігор заборонялися війни, а всі, хто йшов до Зевса Олімпійського, користувалися правом недоторканості. З 776 р. до н.е. Олімпійські ігри почали проводитись регулярно і від цієї дати греки і вели своє літочислення. Олімпійські ігри були лише чоловічим святом — і не розвагою, а служінням богу, тому олімпійські переможці здобували особливу пошану—їх вшановували як людей священних, улюбленців Зевса. Олімпійські ігри проходили влітку і тривали п’ять днів: у перший день атлети приносили жертви богам, давали клятву боротися чесно, судді клялися виносити справедливі рішення, а наступні три дні приділялися змаганням. Більшість змагань відбувалися на стадіоні: біг, стрибки у довжину, метання списа і диска, боротьба, кулачний бій, біг зі зброєю. У п’ятий, заключний, день ігор перед храмом Зевса нагороджували переможців, покладаючи їм на голови вінки з гілок оливи. Рідне місто ставило переможцеві пам’ятник і до кінця життя годувало безкоштовним обідом. Найславнішим серед борців був Мілон. Ще підлітком він щодня піднімав теля і носив його на своїх плечах. Згодом теля замінив бик, а Мілон став першим силачем Еллади. Всюди в Греції розповідали про подвиги Полідама. Цей атлет однією рукою утримував за колесо колісницю, запряжену четвіркою коней. Трохи поступалися в славі Олімпійським змаганням Істмійські ігри, що влаштовувалися на честь Посейдона. Були свої спортивні ігри і в жінок Еллади, які присвячувалися богині Гері. Особливо часто в них перемагали спартанки. їх, як і спартанських чоловіків, виховували сильними і витривалими.
Минуло близько 2400 років з часу розквіту грецької культури, але вона справила такий величезний вплив на дальший розвиток культури в цілому світі, що її значення ми відчуваємо досі. Любов греків до змагань, що прищеплювалась з ранніх дитячих років, залишалася на все життя. Як переказують легенди, ці змагання греки запозичили від самих богів, життя яких було сповнене війнами, суперечками, подвигами. З легенд та міфів ми знаємо про існування могутніх Зевса, Посейдона, Плутона, Аполлона, Артеміди, Гермеса, Діоніса та інших богів. Захоплюють і вражають героїчні вчинки їхніх дітей —Геракла, Прометея, Персея, Пелопа, Паріса, Ахілла та інших міфічних для, нас персонажів. Саме боги, як переконують легенди, поклали початок Олімпійським іграм. Перші змагання нібито влаштував сам Зевс Громовержець на честь своєї перемоги над батьком Кроном, який поїдав своїх власних дітей, аби ті не заволоділи його троном. На легендарному Олімпі перемогу виборювали бог мистецтв та світла Аполлон, покровитель мандрівників і крамарів Гермес, бог вина Діоніс. Серед героїв, які продовжили традиції богів, називають то Геракла Ідейського, то Пелопа, який переміг сильного і підступного Еномая, батька прекрасної Гіпподамії. Стверджують, що саме на честь Пелопа один з грецьких островів дістав назву Пелопоннес.
Олімпійська культура, Олімпійські ігри – це урочистий гімн Людині. Олімпійська культура – це мистецтво перемагати перш за все себе, це шлях до миру, згоди і досконалості, це шлях до світлого щасливого життя. Наше майбутнє – це гармонія людських зусиль та можливостей. Древній філософ античності Софокл у 406 р до н. е. сказав: «Багато в світі сил великих, але сильніше за людину немає в природі нічого».