Здається, на це питання вже давно існує відповідь.
Відомий цілитель античності Гіппократ стверджував, що лікар повинен лікувати саме хворого, маючи на увазі, у першу чергу, суб’єктивну складову захворювання, яка має вагомий вплив на перебіг патології. Та ця неписана істина не завжди є прийнятною та зрозумілою для сучасних лікарів, оскільки сьогодення презентує нові невиліковні захворювання, лікувальний вплив на першопричини яких не гарантує повне видужання, або ж взагалі відсутній як такий. Тому етіотропність терапії у таких випадках має визначальне значення, усі інші особливості – другорядні. Окрім того, до сьогодні не існує панацеї для багатьох нозологій, виявлених у двадцятому сторіччі. Усі ці захворювання продовжують забирати мільйони життів, нещадно виграючи боротьбу у науково-технічного прогресу. У переважній більшості це інфекційні хвороби: ВІЛ, СНІД, лихоманка Ебола, хвороба, спричинена вірусом Зіка та інші. У цьому контексті значення вислову «лікувати хворобу» є абсолютним та безальтернативним – у першу чергу усунути першопричину, а згодом враховувати індивідуальні особливості. Однак цитату видатного давньогрецького лікаря та «батька» медицини слід сприймати глибше. Його геній був далекоглядним і у своєму висловлюванні він по суті заклав фундаментальні принципи доказової медицини, яка сформувалась як науковий підхід лише у другій половині XIX ст. Так, відомим фактом є те, що окрім індивідуальних особливостей хворого на перебіг захворювання впливають глобальні фактори, такі як: расові, етнічні, національні, популяційні, кліматичні – які визначають етіологічний матеріал, ареал збудників, територію поширення хвороби, когорту людей, які є найбільш сприятливі до захворювання, а також генетичні чинники, які сприяють виникненню різних захворювань.
У нашій клініці проводяться дослідження, які засвідчують генетичну детермінованість особливостей розвитку деяких хірургічних захворювань, що змушує у цілому переглянути певні ланки патогенезу таких хвороб та розробляти нові методи лікування таких хворих.
Знаннями новітніх даних про індивідуальні особливості розвитку та перебігу різних захворювань повинен бути озброєний кожен сучасний лікар, для якого питання «лікувати хворого чи хворобу?» втратить будь-яку дилему.
Матеріал підготував: асистент кафедри хірургії Москалюк В.І.
