За останні роки захворюваність на розлади аутистичного спектру (РАС),
згідно з офіційними статистичними даними МОЗ України, зросла на 194%: з 0,55 до 1,61 на 100 000 дитячого населення. Розлади аутистичного спектру (РАС) можуть стати головною причиною дитячої інвалідності.
РАС значною мірою пов’язаний з низкою супутніх психічних розладів та медичних станів. Далеко не всі діти з аутизмом є розумово відсталими. На основі епідеміологічних даних, приблизно у 50% осіб з РАС спостерігалася тяжка та глибока розумова відсталість, у 35% виявилася легка / помірна інтелектуальна недостатність, а у решти 20% не була виявлена інтелектуально-мнестична недостатність.
Аутизм часто діагностується одночасно з синдромом ламкої Х-хромосоми (24-60%), туберозним склерозом (26-79%), неонатальною енцефалопатією/епілептичною енцефалопатією/єпілепсіями (4-14%), церебральним паралічем (15%), синдромом Дауна (6-15%), м’язовою дистрофією (3-37%), нейрофіброматозом (4-8%).
Основні прояви аутистичної поведінки зазвичай присутні в ранньому дитинстві, але не завжди помітні до виникнення обставин, в яких мають проявлятися більш складні форми соціальної поведінки, наприклад, коли дитина йде в дитячий садок або до початкової чи середньої школи. З віком, при досягненні повноліття або у періоді старіння, спостерігається вікова патопластика аутистичних форм поведінки.
До розладів аутистичного спектру відносяться декілька основних синдромів:
-
Класичний аутизм –аутизм Каннера.
-
Синдром Ретта.
-
Синдром Аспергера.
-
Высокофункціональний аутизм.
-
Аутизм-савант.
-
Атиповий аутизм.
Класичний аутизм супроводжується розладом розвитку, що має генетичну неврологічну основу. Діти мають труднощі у спілкуванні з оточенням – їх спроби спілкуватися залишаються незрозумілими для інших людей. Це призводить до виникнення фрустрації і проблем у поведінці. Даний стан не виникає за причиною розумової відсталості або порушень когнітивного мислення.
У них обмежений словниковий запас, відсутнє мовлення або суттєві граматичні помилки. Крім цього, у дітей з аутизмом Каннера спостерігаються розлади в сенсо-моторному плані, що проявляється стереотипіями і поведінкою, що повторюється, чутливістю до дотиків, відсутність очного контакту тощо. Такі діти нездатні контролювати емоції, які можуть стати причиною агресивної поведінки. Крім цього, діти в даній групі можуть мати високий ризик прояву такого додаткового захворювання, як епілепсія.
Синдром Ретта діагностується в основному у дівчаток. Одночасно з розладами мовлення і комунікації виникає також порушення координації рухів, прогресуючий розлад розвитку. У процесі розвитку захворювання у дитини може відбутися повне зникнення мови і виникнення повної апатії.
Навпаки, у дитини з синдромом Аспергера немає затримки мовного розвитку. Такі діти часто говорять офіційною і літературною мовою. В більшості випадків, синдром Аспергера виникає в більш легкій формі, ніж інші розлади спектру, у дитини зберігається інтелект, що іноді навіть перевищує норму, а також характерна виключна пам’ять. Синдром Аспергера в основному характеризується розладами в навичках соціальної взаємодії, негнучкими і повторюваними діями та обмеженими, дивними інтересами. Не розуміють виразу обличчя співрозмовника, іронію, гумору та метафори, і можуть страждати в соціальній ситуації або в розвитку відносин.
Высокофункціональний аутизм – це не діагноз сам по собі, а спосіб описати ту частину спектру, в якій у дітей більш високий рівень когнітивного функціонування, ніж в середньому в людей з аутизмом (IQ 70 і вище). На відміну від синдрому Аспергера у даної групи хворих все ж таки спостерігається затримка мовного розвитку в ранньому віці.
Аутизм-савант – це самий рідкісний синдром в аутистичному спектрі. Поряд із суттєвими порушеннями розвитку, паралельно з якими феноменальна пам’ять і таланти в специфічних галузях, таких як гра на фортепіано або художня діяльність.
У важких випадках іноді їм необхідна допомога і підтримка, а іноді проявляється в легкій формі, яка проявляється в основному в соціальній відчуженості і в розладах міжособистісних взаємовідносин.
Лікування РАС та його ефективність у значній мірі залежать від віку пацієнта, тяжкості порушень у тих чи інших психічних сферах, зокрема, рівня когнітивного функціонування, розвитку мовлення, рухових функцій, наявності супутніх розладів, дії факторів середовища, таких як сімейна та соціальна ситуація, рівня освіти, охорони здоров’я та соціальної допомоги.
На сьогоднішній день програми, засновані на поведінковій терапії, спрямовані на поліпшення спілкування батьків з дитиною, а також акцентовані на розвиток комунікативних та соціальних навичок, мають найбільшу доказову базу і можуть розглядатися як ефективні, щонайменше в короткостроковій перспективі.
Застосування лікарських засобів (медичних препаратів) при РАС рекомендоване для усунення агресивної, аутоагресивної, руйнівної, повторюваної поведінки, порушень активності та уваги, коморбідних депресивного, біполярного, тривожного, обсесивно-компульсивного розладів, коморбідних епілепсій.
Матеріал підготувала: доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка Карвацька Наталія Семенівна
