Вікові зміни в жіночій репродуктивній системі призводять до інволютивних,
дистрофічних тканинних порушень зокрема, розвитку атрофічного кольпіту. У гінекологічній практиці частота атрофічного кольпіту становить близько 40%. В перименопаузальному періоді дана патологія зустрічається у 21-25% жінок.
Причини виникнення і розвитку захворювання пов’язані з віковим дефіцитом естрогенних гормонів. Якщо рівень естрогену в крові починає знижуватися, то відбувається поступове потоншення епітелію піхви. Це призводить до значного зменшення клітин, що містять глікоген — основний поживний елемент для лактобактерій. Продуктом життєдіяльності лактобактерій є молочна кислота, яка підтримує кислотність середовища піхви. При зменшенні кількості глікогену відбувається поступове зникнення колоній лактобактерій. Як наслідок – рН піхвового середовища зростає, створюються умови для розвитку умовно-патогенної мікрофлори.
За результатами епідеміологічного скринінгу жінок віком від 40 до 71 року встановлено, що визначальною клінічною ознакою в перименопаузі є відчуття сухості у піхві. На думку ряду авторів цей симптом пов’язаний з порушенням кровообігу у стінки піхви, що сприяє розвитку атрофічних процесів на фоні естрогенного дефіциту не тільки слизової оболонки піхви, але і в судинних сплетіннях м’язового шару вагіни. Редукування судинної мережі веде до зниження тиску кисню в ній, зміні синтезу цитокінів і факторів росту. Синтез ендотеліального фактору росту стимулюється гіпоксією, що виникла в умовах естрогенного дефіциту. Саме внаслідок гіпоксії проявляється ангіогенез капілярної сітки, що призводить до розвитку великої кількості тонких капілярів, що обумовлює характерний вигляд піхвової стінки. Прогресуюча гіпоксія стінки піхви з часом призводить до виникнення характерних петехій.
Диспареунію при атрофічному вагініті також слід розглядати як наслідок гіпоксії піхвової стінки, а рецедивуючі піхвові виділення в умовах асептичного запалення пояснюються можливим виникненням лімфореї.
В терапії вікових дистрофічних процесів широко використовується гормонозамісна терапія. Однак, за даними деяких авторів, від 30% до 67% жінок не використовують замісну гормональну терапію в менопаузальному періоді, в перименопаузі – цей показник ще вище.
Негормональні лікувальні засоби, які використовуються у терапії атрофічного кольпіту мають бути спрямовані з одного боку на збереження рівня лактобацил, з другого – на покращення регенеторних можливостей епітелію піхви. Саме такі властивості і притаманні препарату Депантол.
Препарат Депантол містить хлоргесидін (16 мг) і декспантенол (100 мг), основа свічок – поліетиленоксид.
Препарат володіє не тільки антисептичною дією, але і стимулює регенерацію слизових оболонок, нормалізує клітинний метаболізм, прискорює мітоз, збільшує міцність колагенових волокон.
Депантол призначався по 1 супозиторію 2 рази на день протягом 20 днів. Лікування повторювали через 2 тижні, двічі в такому ж режимі протягом 10 днів.
Препарат Депантол у жінок з атрофічним кольпітом в перименопаузі забезпечує позитивну антисептичну дію та значну регенеративну активність етіпелію піхви, що обумовлює високу клінічну ефективність лікарського засобу.
Контроль за ефективністю проведеного лікування необхідно здійснювати шляхом визначення рН вагінального вмісту, мікробіологічних та кольпоцитологічних досліджень.
Матеріал підготувала: завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології, д.мед.н., професор, Кравченко О.В.
