яка розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та характеризується ураженням імунної системи.
За 5 місяців 2018р. за даними Центру громадського здоров’я МОЗ України було зареєстровано 5 764 нових випадки ВІЛ-інфекції. Всього з 1987 року в Україні офіційно зареєстровано 321 382 нових випадків ВІЛ-інфекції. Буковина завжди належала до регіонів з низьким рівнем захворюваності та поширеності ВІЛ-інфекції. Станом на 2018 рік в області зареєстровано 907 ВІЛ-інфікованих осіб.
Як можна заразитися на ВІЛ інфекцію?
Джерелом ВІЛ-інфекції є людина у будь-якій стадії інфекційного процесу. У великій кількості вірус виявляють у крові, спермі, вагінальному секреті, грудному молоці, у незначній – у слині, сечі, слизовій і спинномозковій рідині, поту секреті бронхітів, випорожненнях та ін. Природним шляхом передачі ВІЛ-інфекції є статевий. До інших шляхів належить парентеральний і вертикальний, який реалізується під час вагітності, пологів.
Інкубаційний період ВІЛ-інфекції триває від 2-3 тижнів до 1 року.
Клінічна симптоматика стадії гострого захворювання часто подібна до грипу чи інфекційного мононуклеозу. За грипоподібного синдрому спостерігається гарячка до 38°С, яка може утримуватися 2-3 тижні і довше, біль у горлі, м’язовий біль, пітливість, помірно виражені катаральні явища.
Мононуклеозоподібний симптомокомплекс проявляється також підвищенням температури тіла, гіпертрофією мигдаликів, генералізованою чи вогнищевою лімфаденопатією, збільшенням печінки та селезінки. У гострій стадій можливий розвиток гастроінтестинального синдрому з болем у животі нудотою, блюванням, проносом до 10-15 разів на добу.
Отже, патологічний процес при ВІЛ-інфекції охоплює практично всі органи і системи людини, але основними вогнищами ураження є легені, травний канал і нервова системи.
Проте варто відмітити, що без лікування патологічний процес характеризується невпинним наростанням клінічних проявів різних ВІЛ-асоційованих хвороб (пневмоцистна пневмонія, мікобактеріози, міопатія, токсоплазмоз, герпетичний енцефаліт, туберкульозний менінгоенцефаліт тощо) що призводять до смерті.
Основним методом профілактики ВІЛ-інфекції є навчання населення правильній статевій поведінці і правилам безпечного сексу, обмеження кількості статевих партнерів.
До протиепідемічних заходів відносять: обстеження донорів крові, сперми, органів, виявлення джерел інфекції, обстеження вагітних.
Екстерна постконтактна профілактика проводиться не пізніше 24 годин від моменту інфікування антиретровірусними препаратами протягом 4 тижнів за схемами, які рекомендує МОЗ України. Також проводиться тестування на ВІЛ не пізніше 5-ї доби та повторні тестування і огляд у лікаря через 1, 3, 6, 12, місяців після інфікування.
Специфічна профілактика ВІЛ-інфекції не розроблена.
Чому важливо знати про свій ВІЛ-статус?
Знання про свій статус на ВІЛ-інфекцію допоможе уникнути розвитку тяжких захворювань, інвалідизації та передчасної смерті, а також захистити інших людей від інфікування.
В Україні майже половина людей, які живуть з ВІЛ, не знає про свій ВІЛ-статус, тому виявити проблему може тільки тестування.
Пройти тестування на ВІЛ можна в обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом м. Чернівці, вул. Мусорського, 2.
В центрі працює кабінет «Довіри» в якому можна безкоштовно отримати необхідне консультування лікаря та пройти тестування, в тому числі анонімно та безкоштовно.
Матеріал підготували: Баланюк Ірина, кандидат медичних наук, асистент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ
