Йодний дефіцит – проблема, знайома практично всім країнам світу. Для відновлення йоду в організмі й запобігання викликаних ним захворювань, впроваджуються постійно діючі програми на державному рівні: обов’язкове йодування солі й використання її не тільки в домашніх умовах, але й у харчовій промисловості. Крім цього, обов’язковим є проведення регулярних обстежень щитоподібної залози, для якої йод є основою синтезу гормонів, у свою чергу, без яких неможливе нормальне функціонування організму.
Як показують результати досліджень, більшість країн успішно впроваджує дані програми, завдяки чому кількість захворювань, пов’язаних із дефіцитом йоду в організмі людини, знижується. В Україні – навпаки: дана проблема з кожним роком набуває все більшої масштабності.
За результатами досліджень, близько 38 мільйонів українців відчувають йодний дефіцит різного ступеня, а з 417 тисяч дітей, що щорічно народжуються, 341 тисяча мають уроджений йодний дефіцит. Тривалий час вважалося, що йодний дефіцит у нашій країні існує тільки в шести Західних областях (Львівській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській, Тернопільській, Рівненській та Волинській). Саме в цих областях України традиційно ще з часів Радянського Союзу проводилася йодна профілактика, яка дала можливість скоротити кількість випадків уродженого гіпотиреозу, кретинізму й зобів у населення. Чорнобильська катастрофа привернула увагу фахівців до проблеми йодного дефіциту в центральному регіоні України, а проведене за ініціативи ЮНІСЕФ 2002 року загальнонаціональне дослідження показало, що проблема актуальна для всіх без винятку регіонів нашої держави. При цьому фактори підвищеного антропогенного забруднення навколишнього середовища, яке має місце в промислових регіонах, призводять до порушення засвоєння щитотоподібною залозою й без того вступника в недостатній кількості йоду. Це сприяє збільшенню захворювань щитоподібної залози, у тому числі вузлових форм зоба й злоякісних пухлин. У таких умовах йодна профілактика є ще й своєрідним захистом щитотоподібної залози від несприятливого впливу інших зобогенів.
Йододефіцитні захворювання
Зміни, які виникають в організмі людини в результаті дефіциту йоду, прийнято називати йододефіцитними захворюваннями. Найвідомішими з них є зоб (збільшення щитовидної залози) і ендемічний кретинізм (уроджена розумова недостатність). Однак це лише верхівка айсберга. У регіонах, де продукти харчування й вода бідні на йод, частіше зустрічаються безплідні подружні пари, жінкам складніше виносити дитину, діти відстають у розумовому й фізичному розвитку, порушується статевий розвиток хлопчиків і дівчаток. Список можна було б продовжити. Але захворювання, пов’язані з дефіцитом йоду, розвиваються поступово, тривалий час, залишаючись непоміченими. Недарма йодний дефіцит називають прихованим голодом. Тому навіть якщо в даний момент у людини немає клінічних проявів йододефіцитних захворювань, але вона мешкає в йододефіцитному регіоні, необхідна профілактика — щоб уникнути негативних наслідків у майбутньому. Необхідно наголосити, що дефіцит йоду особливо небезпечний для вагітних жінок, жінок дітородного віку, дітей і підлітків.
Існують три основні види йодної профілактики: масова, індивідуальна й групова.
Найбільш ефективним, дешевим і доступним методом ліквідації йодного дефіциту в масштабах популяції експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) і Міжнародної ради з контролю над йододефіцитними захворюваннями (МРКЙЗ) рекомендують загальне обов’язкове йодування солі.
Саме йодування солі є основою масової профілактики у більш як 120 країнах світу. Головна перевага такої стратегії – забезпечення фізіологічною дозою йоду кожного індивідуума незалежно від його матеріального й соціального статусу, рівня утвору й усвідомлення проблеми. Однак необхідною умовою проведення масової профілактики є прийняття законодавчих рішень на державному рівні. Такого законодавства в Україні, на жаль, і досі не існує. За даними ВООЗ/ ЮНІСЕФ лише 18% наших співвітчизників використовують йодовану сіль. Це найнижчий показник у Європі, а у світі в цілому гірше ніж у нас справи йдуть лише в Пакистані, Гамбії, Гвінеї-Бісау й на Гаїті. Для розв’язання проблеми на достатньому рівні необхідно, щоб йодовану сіль використовувало постійно 95% населення. У країнах, де масові профілактичні заходи не проводяться або перебувають на етапі становлення, виникає необхідність у проведенні групової та індивідуальної профілактики для категорій населення, в яких виникає найбільший ризик розвитку йододефіцитних захворювань. Це – діти, підлітки, вагітні й матері, які годують дітей. І для масової, і для групової профілактики в цей час застосовуються препарати калію йодиду з фізіологічним змістом йоду. Під час проведення групової профілактики препарат одержують діти безпосередньо в організованому колективі, що вимагає певної фінансової підтримки держави. А індивідуальну профілактику проводять у домашніх умовах.
Для профілактики йододефіциту достатньою регулярно споживати продукти, збагачені йодом. Перше місце серед них посідає йодована сіль, до складу якої входить йодистий калій. Щоб запобігти йододефіциту, досить щодня вживати разом із їжею 5-6 грамів такої солі. Але йод легко випаровується, тому йодована сіль вимагає уважного використання. По-перше, термін придатності такої солі звичайно не перевищує трьох місяців і в простроченому продукті йоду вже немає. По-друге, йодована сіль повинна бути запакована в непрозорий поліетиленовий пакет або фольгу й зберігати її треба в щільно закритій посудині. По-третє, солити їжу потрібно після її приготування, тому що при високій температурі йод швидко випаровується. Багата на йод риба, морські продукти, морська капуста, хурма, солодкий перець і фейхоа. Але потрібно й правильно їх готувати. Наприклад, рибу, потрібно варити, а не смажити. А от звичайна капуста й редька, навпаки, вимивають і без того малу кількість йоду з організму. Але щоб організм засвоїв необхідний мінерал – йод, насамперед, повинен бути здоровішим шлунково-кишковий тракт. Коліти, гастрити, дуоденіти та інші такі захворювання порушують усмоктуваність кишечнику. Тоді скільки не вживай багатих йодом продуктів – усе буде проходити повз пункт призначення.
Матеріал підготувала: Таміла Сорокман, професор кафедри педіатрії та медичної генетики
