Щороку ВІЛ нещадно забирає мільйони людських життів, нереалізованих ані в родині, ані в суспільстві.
В Україні за останні 5 років кількість випадків ВІЛ-інфекції зросла в 20 разів. За оцінками фахівців майже 400 тисяч громадян живуть нині з ВІЛ/СНІДом, а це майже 1% дорослого населення. Викликає занепокоєння й те, що переважна більшість інфікованих – молодь віком від 20 до 39 років.
Хвороба поступово виходить за межі медичної проблеми і перетворюється в громіздку соціальну проблему з її численними соціально-педагогічними аспектами.
Вивчення соціальних проблем ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, згідно з дослідженнями А.Бойко, засвідчує, що вони сконцентровані у таких сферах:
1)таємниця діагнозу позитивності;
2)психологічні стосунки з членами сім’ї, родичами, друзями та знайомими;
3)ділові стосунки та робота як така;
4)засоби існування та житло;
5)питання законодавства і взаємин із владою та правовими органами;
6)дискримінація та стигматизація;
7)медикаменти та медична допомога загалом;
8)матеріальна та фізична допомога від різних організацій та служб.
Як відомо, кожна проблема, зокрема соціальна, повинна вирішуватись комплексно та на загальнодержавному рівні.
Тому соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ, гарантується державою, як загальними нормативно-правовими актами щодо соціального захисту населення в Україні, так і спеціалізованими, зокрема Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».
Зазначений Закон надає гарантії профілактики, лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-асоційованих захворювань і забезпечує правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ.
У розділі ІІІ цього Закону визначено право на: інформацію, рівність перед законом та заборону дискримінації, безоплатне забезпечення антиретровірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій, захист права на працю. Особлива увага приділена правам батьків ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ (стаття 18), визначенню державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ (стаття 19).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.2012 № 852 ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, встановлено щомісячну державну допомогу в розмірі десяти неоподаткованих мінімальних доходів громадян.
Міжнародні організації, неурядові організації та соціальні партнери беруть активну участь у наданні різних форм захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їхнім сім’ям.
Більшість людей, які живуть з ВІЛ, мають доступ до медичної допомоги та лікування від державних та недержавних постачальників послуг за мінімальну вартість. Основні перешкоди, які заважають доступу до соціального захисту, включають недостатні знання про доступні послуги, складні адміністративні процедури, а також стигматизацію та дискримінацію, як на робочому місці, так і в процесі отримання допомоги чи послуг.
Тому, для ефективності соціального захисту для людей, які живіть з ВІЛ, необхідно, за участі неурядових організацій, вжити зусиль щодо:
підвищення обізнаності людей, які живуть з ВІЛ про існуючи види соціального захисту та доступу до них;
перегляду адміністративних процедур отримання соціальних виплат;
зниження рівня стигми та дискримінації, пов’язаних з ВІЛ та СНІДом;
розроблення та впровадження програми з профілактики ВІЛ на робочих місцях;
зміцнення співпраці закладів соціального захисту, неурядових організацій, організацій роботодавців та працівників.
Матеріал підготували: завідувач кафедри соціальної медицини та ООЗ Грицюк Мар’яна та доцент кафедри Ігор Навчук