Щоденно у світі близько 3 тис. осіб скоюють суїцид.
Також дані ВООЗ свідчать, що на кожен випадок завершеного суїциду приходиться більше двадцяти спроб піти із життя таким чином.
З середини 60-х років ХХ століття самогубство стає все більш відчутною проблемою, та на даний час є однією з трьох основних причин смерті людей у віці від 15 до 44 років. При цьому суїцидологи змушені констатувати страшний показник «помолодшення суїциду», маючи на увазі, що самовбивство стає провідною причиною смерті підлітків в різних країнах (США, Австралії, Швейцарії, Німеччині, Англії, Японії, Росії).
Невтішно, але Україна по кількості суїцидів займає одне з провідних місць у Європі. Так, згідно останніх даних Державної служби статистики України, в средньому щорічно на 100 тисяч осіб приходиться 2225 самогубств.
За статистикою суїцидентів більше серед чоловіків, жінки ж частіше скоюють спроби самогубства.
Суїциди поділяють на три основні групи: істинні, демонстративні і приховані.
Істинний суїцид — є наслідком правдивого бажання піти з життя. Не буває спонтанним, хоча інколи виглядає досить несподіваним. Такому суїциду передують пригнічений стан, депресивний настрій і/або думки про самогубство. Причому оточення особи, що має такі переживання, цього стану може і не помічати. Іншою особливістю істинного суїциду є розмірковування та переживання про сенс життя.
Демонстративний суїцид не пов’язаний із бажанням померти, а є способом звернути увагу на свої проблеми, покликати на допомогу, вести діалог. Може бути, також, спробою своєрідного шантажу. Смертельний результат при такому суїциді є фатальною випадковістю.
Прихований суїцид (непряме самовбивство) — це вид суїцидальної поведінки, що не є такою буквально, але часто має приховано суїцидальну мету, і, нажаль, результат. Включає в себе дії, що супроводжуються високою ймовірністю смерті. Часто це поведінка, націлена скоріше на ризик, на гру зі смертю, ніж на завершення життя. Приклади: любов до ризиковано швидкісного водіння автомобілю, захоплення екстремальними видами спорту, заняття небезпечним бізнесом, добровільні поїздки в гарячі точки, вживання тяжких наркотиків тощо.
Чому люди скоюють самогубства? Існує декілька теорій.
Біологічна теорія схильності до самогубства, грунтується на випадках самогубств у сімейному анамнезі суїцидента. А також на факті, що особи, які вже скоювали спробу самогубства, в подальшому частіше вибирають таку лінію поведінки як відповідь на емоційно тяжкі переживання.
Міжособистісна теорія суїциду грунтується на процесах, які сприяють переходу від суїцидальних намірів до суїцидальних спроб. А саме, залежність особистості від оточуючих та стосунків із ними, негаразди в яких провокують сильний емоційний біль та відчуття безвиході.
Мотиваційно-вольова теорія суїциду включає в себе вже згадані теорії, але визначна роль віддається поведінці. Згідно цієї теорії схильність, оточення і травмуючі події в житті можуть сприяти формуванню просуїцидальної мотивації, і кожен з цих факторів може збільшити вірогідність завершення суїцидальної спроби (наприклад, відчуття безвиході після стресової події у людини без соціальної підтримки).
Факторами суїцидального ризику є: відчуття безвиході, імпульсивність, перфекціонізм, нейротизм, когнітивна ригідність, соматичні захворювання та ін.
Ще одним фактором, що впливає на суїцидальну активність являються публікації в засобах масової інформації та соціальних мережах. Так, згідно дослідженню M.S. Gould et al. випадків суїцидів серед підлітків у віці 13-20 років в період з 1988 по 1996 роках в 48 штатах Америки, докладні публікації в пресі про самогубство підлітків вели до росту кількості суїцидів. Крім того, слід відмітити спалахи самогубств після суїцидів зірок, які супроводжувались докладним описанням і фотографіями того, що відбулось, у ЗМІ.
Незважаючи на те, що наразі існує ряд ефективних підходів в терапії і профілактиці суїцидів, більшість осіб з суїцидальними ідеями за лікуванням не звертаються. І бар’єри на шляху звернення за допомогою недостатньо вивчені.
Згідно досліджень, наслідки завершеного суїциду бувають особливо важкими для родичів і близьких, адже їх реакція втрати часто включає деякі специфічні особливості – стигма, сором, інтенсивна вина, відкидання. Крім того, родичі суїцидента, маючи спільні гени і одне сімейне оточення, так само входять в групу ризику. Також, у родичів (особливо похилого віку), згідно досліджень, є високий ризик розвитку депресії на протязі наступних двох років. В таких випадках часто виявляються стійкі тривожні симптоми, зокрема, неспокій з приводу скоєння суіциду іншими близькими родичами. Високий ризик скоєння самогубства у матерів, дорослі діти яких звели рахунки із життям, і дітей, чиї батьки скоїли суїцид.
Не існує якоїсь однієї причини самогубства. З особливою пильністю слід ставитися до поєднання небезпечних сигналів, якщо вони зберігаються протягом певного часу.
Для попередження скоєння суїциду варто звертати увагу на симптоми, які йому передують – від жартів і розмов про самогубство до складання плану з детальним описанням своїх намірів. Також варто звернути увагу, якщо людина часто знаходиться в пригніченому стані, відмічаються плаксивість, дратівливість, різкі коливання настрою, занадто збільшена збудливість і тривожність, замкненість, втрата інтересу до звичних занять, песимістичні думки, знижена працездатність і успішність, погана концентрації уваги, скарги на головний боль, порушення сну та апетиту, дарування речей і майна, написання листів, віршів про смерть.
Якщо для людини характерні хоча б декілька симптомів з вище вказаних, необхідно серйозно до цього поставитись, зменшити доступ до засобів самогубств і не зволікаючи звернутись за професійною допомогою!
Матеріал підготувала: асистент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Блажіна І.Ю.
