Проблема суїцидів серед підлітків все більше привертає увагу практичних психологів.
Профілактика юнацьких самогубств полягає не в униканні конфліктних ситуацій, а у створенні такого психологічного клімату, щоб підліток не почувався самотнім, невизнаним і неповноцінним. У дев’яти випадках із десяти юнацькі спроби самогубства – не бажання покінчити життя, а крик про допомогу (Г. Отто).
Частота суїцидальних дій серед молоді протягом останніх двох десятиліть подвоїлася. У 30 % осіб 14 – 4 років трапляються суїцидальні думки, 6 % юнаків і 10 % дівчат вчиняють суїцидальні дії. Із загальної кількості суїцидів 90 % відбуваються у психотичних станах, і лише 10 % – коли жодних розладів немає. Більшість фахівців схиляються до думки, що в 85 % випадків – це спосіб привернення до себе уваги, звернення про допомогу.
Як відомо, суїцидальна поведінка – це прояв суїцидальної активності, думки, наміри, висловлювання, погрози, спроби, замахи, дії. Трапляється серед психічно здорових людей, так і при психопатіях, акцентуаціях характеру.
Психологи виділяють наступні характеристики підлітків із суїцидальним ризиком (маркери «критичного пункту»):
діти й підлітки, котрі переживають гострі, екстремальні або тривалі психологічно важкі ситуації;
підлітки, у поведінці яких є афективні розлади у формі депресії, дисфорії (стан нічим не обґрунтованого смутку);
підлітки з патохарактерологічними, психопатичними реакціями та психопатоподібними станами з перевагою збудливості, нестійкості, демонстративності і психоастенічних розладів у поведінці;
підлітки, які вживають спиртні напої та схильні до асоціальних форм поведінки;
підлітки з конфліктних родин, а також ті, хто проживає на одній території із психічно хворими родичами, батьками алкоголіками й наркоманами, у родинах, де були випадки суїцидів у когось із близьких;
підлітки, які страждають хронічними соматичними й неврологічними захворюваннями, що призводять до соціально-психологічної ізоляції та супроводжуються депресивними переживаннями;
підлітки, котрі погрожують суїцидом, у яких уже була спроба самогубства.
До факторів ризику відносять
умови сімейного виховання (відсутність батька в ранньому дитинстві; матріархальний стиль взаємин у родині; виховання в родині, де є алкоголіки, психічно хворі; відкинутість і соціальна ізоляція; виховання в родині, де були випадки самогубства тощо);
стиль життя й діяльності (акцентуація характеру; уживання алкоголю й наркотиків; суїцидальні спроби в минулому; здійснення кримінально-карного вчинку);
взаємини з іншими людьми (ізоляція від соціального оточення, втрата соціального статусу; розрив значимих любовних стосунків; утруднена адаптація до діяльності, навчання тощо);
вади фізичного розвитку (заїкання, гаркавість, ожиріння тощо); тривалі соматичні захворювання.
Умовно можна виділити типові мотиви суїцидальної поведінки в підлітків:
переживання образи, самотності, відчуженості, відчуття, що тебе не розуміють; справжня або уявна втрата батьківської любові, ревнощі; переживання, пов’язані зі смертю, розлученням, тим, що один із батьків пішов із сім’ї; почуття провини, сорому, докорів совісті, ображене самолюбство, страх ганьби, глузувань, приниження; страх покарання, небажання попросити пробачення; любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність у дівчаток; почуття помсти, злість, протест, погроза, попередження, шантаж; бажання привернути увагу до своєї долі, викликати співчуття до себе, уникнути неприємних наслідків, утекти від важкої ситуації; співчуття чи наслідування знайомим,товаришам, героям книжок, фільмів або комп’ютерних ігор.
Ознаками високої ймовірності реалізації спроби самогубства (маркери «критичного пункту») є прямі висловлювання про бажання покінчити життя самогубством – знайомим, у листах близьким, коханим; непрямі «натяки» на можливість суїцидальних дій; активна попередня підготовка, цілеспрямований пошук засобів (збирання таблеток, зберігання отруйних речовин, рідин тощо); фіксація на прикладах самогубств (часті розмови про самогубства взагалі); символічне прощання з найближчим оточенням (роздавання особистих речей, фотоальбомів, годинника тощо); зміна поведінки: невластива замкнутість і зниження рухової активності в рухливих, товариських підлітків; збуджена поведінка й підвищена товариськість у малорухливих і мовчазних; звуження кола контактів, прагнення до самоти тощо.
Варто зазначити, що не існує якоїсь однієї причини самогубства. З особливою пильністю слід ставитися до поєднання небезпечних сигналів, якщо вони зберігаються протягом певного часу.
Вчинки або скарги підлітка, поведінкові прояви, які повинні насторожити оточуючих (маркери «критичного пункту»): зневажливе ставлення до свого зовнішнього вигляду; збільшення скарг на фізичне нездужання; схильність до швидкої зміни настрою; скарги на поганий сон або підвищену сонливість; погіршення або поліпшення апетиту; безпричинна нервозність; ознаки постійної втоми; відхід від контактів, ізоляція від друзів і родини, перетворення в людину-самітника; відмова від соціальної активності, від спільних справ; зайвий ризик у вчинках; порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи; захоплення думками про смерть або потойбічне життя; незвичайні спалахи дратівливості; посилене почуття тривоги, безнадійності; прилучення до алкоголю або наркотиків чи збільшення їх уживання; відсутність планів на майбутнє; складання записки про відхід із життя.
Зазвичай дослідники у сфері суїцидології ставлять за мету ідентифікувати людей із високим ризиком суїциду, після чого допомогти їм, запобігаючи суїцидальним спробам.
Більшість суїцидів можна відвернути,
оскільки стани, за яких суб’єкт вчиняє суїцид, зазвичай тимчасові. Відповідальним етапом профілактики самогубств є допомога суїциденту з боку емоційно близьких і значимих осіб. Якщо поведінка та спілкування викликають підозри в можливості здійснення суїциду, варто направити цю людину до психолога для запобігання здійсненню суїциду й отримання допомоги у вирішенні проблем, які можуть змусити зважитися на суїцид.
Інформацію підготували: Любов Любіна – к.психол.н., викладач кафедри психології та філософії, психолог-консультант МПЦ БДМУ та Вікторія Осипенко – к.психол.н., викладач кафедри психології та філософії, психолог-консультант МПЦ БДМУ
