29 квітня відзначається День народження Всесвітнього фонду дикої природи. Дата заснування – 29 квітня 1961, Морж, Швейцарія. Всесвітній фонд дикої природи (World Wildlife Fund) об’єднав передову природоохоронну науку з низкою партнерів та більш ніж 1,3 мільйона прихильників у США та 5 мільйонів у всьому світі, а також тісто співпрацює зі різноманітними природоохоронними спільнотами, компаніями та урядами. Всесвітній фонд дикої природи підтримує 15 000 природоохоронних та екологічних проектів по всьому світу. Оскільки це благодійна організація, то біля 90% його коштів – це пожертви приватних осіб і підприємств. Він був створений групою захоплених і відданих своїй справі людей, які прагнули забезпечити фінансування, необхідне для захисту місць і видів, яким загрожує зникнення через бурхливий розвиток людства. Також багато зусиль активність фонду спрямовані на пошуки та можливе відновлення тих видів тварин, що вже зникли завдяки діяльності людини.
Починаючи з 1900 року майже 500 видів тварин вимерли, що було зумовлено саме нашою діяльністю. Тварини, які вимерли занесені до Чорної книги: індійський гепард, Аральським осетр-шип, аральский лосось, європейський тарпан, зебра квагга, безкрила гагарка, мандрівний голуб, Каролінських папуга, білодзьобий дятел, ескімоський кроншнеп, європейський ібіс, гірський козел та серна, дронт, стеллерова корова, гігантський страус єпіорніс, страус моа, тур, європейський лев, Туранській тигр, біла аравійська антилопа… І це далеко не повний список.
Мандрівний голуб – колись ці птахи були одним із видів з великою популяцією у північній Америці. Мандрівні голуби могли літати дуже швидко, й інколи їх швидкість сягала 96,5 км на годину. Їх кількість почала значно зменшуватись після того, як європейці прибули на материк і почали полювати на дешеву та легку здобич. У 1914 році останній відомий представник виду мандрівних голубів помер у зоопарку в Цинцинаті, не залишивши потомства.
Ропуха помаранчева («золота жаба») – останнього разу ця тваринка була помічена в лісі в Монтеверде, Коста-Ріка, в 1989 році. Її зникнення було спричинено глобальним потеплінням, повідомляє журнал Science. З тих пір інші вчені припустили, що ропуху помаранчеву, швидше за все, знищили погодні умови в Ель-Ніньо, де виник надзвичайно сухий клімат саме в той час, коли ропуха помаранчева зникала.
Каролінських папуга – яскраве пір’я цього єдиного виду папуги, що родом з Східної частини Сполучених Штатів, і стало причиною його загибелі. Зелені, жовті та червоні пір’їни Каролінського папуги надзвичайно цінувалися як доповнення та прикраса жіночих капелюхів. Птахи також мали «погану звичку» – вони приєднували до зграй інших видів птахів, а ті їх помічали й одразу вбивали. Останній Каролінський папуга, який проживав у неволі у зоопарку Цинциннаті на прізвисько Інкі помер в 1918 році. Це сталося через рік після смерті його пари – Леді Джейн.
Вересковий тетерів – раніше цього птаха, поширеного на східному узбережжі Америки, наприкінці ХІХ століття, можна було побачити лише на виноградниках Марти. Лісові пожежі, мисливство та зміна середовища існування призвели до того, що популяція цього виду тетерева зменшилася. А у 1933 році цей вид був оголошений вимираючим після зникнення останньої відомої самиці по кличці Бум Бен. Щоправда, у 2016 р. прихильники природи оголосили, що вони працюють над відновленням популяції цього чарівного виду.
Тасманійський тигр – смугастий, наче зебра, з тілом як у собаки, Тасманійський тигр був відомий ще в двадцятому столітті як «собака-вампір», яка за чутками, пила кров, хоча на рахунок цього не існує доказів. Вид зберігся в Тасманії до тих пір, поки собаки, полювання і хвороби не почали знищувати його чисельність. Останній дикий тілацин був убитий 13 травня 1930 року, а в 1936 році в приватному зоопарку в Хобарті помер від старості останній тілацин, що утримувався в неволі. Однак існує велика моживість того, що не всі представники цього виду вимерли, оскільки були не підтверджені випадки того, що Тасманійського тигра бачили після його зникнення.
Каспійський тигр – більше 10 тисяч років тому тигри перекочували зі східного Китаю до Каспійського моря, прокладаючи свій маршрут до торгового шляху, який став відомий як Шовковий шлях. Протягом дев’ятнадцятого століття російській армії було наказано знищити тигрів як частину сільськогосподарського проекту. Вважалося, що останній тигр каспійського походження був убитий в Туреччині в 1970 році. Вчені зараз працюють над поверненням Каспійських тигрів, використовуючи зразки ДНК, взяті з музеїв у росії, Казахстані та Азербайджані.
Піренейський козеріг – ці дикі кози колись часто зустрічалися в горах Піренеїв між Іспанією та Францією, а також в горах північної Азії та Африки. Прихильники природи не зовсім впевнені, чому їх кількість зменшилася, але цей вид був оголошений зниклим у 2000 році. Вчені працювали над його поверненням і у 2009 році намагалися використовувати заморожені тканини для створення клону, але самиця померла через сім хвилин після свого народження.
Карибський тюлень монах – єдиний вид тюленів, чиєю домівкою були країни Карибського басейну, вимирає внаслідок людської діяльності. За даними американської Служби риби та дикої природи, європейські колоністи полювали на тюленів для того, щоб забезпечити себе паливом, а також їжею. Перші вчені, які захоплювали цих тюленів для досліджень, також сприяли зниженню їх кількості. Їх остання відома колонія була помічена на ізольованому рифі біля невеликого острова у Карибському басейні. Карибський тюлень-монах, врешті-решт, був оголошений зниклим видом у 2008 році.
Західний чорний носоріг – за оцінками учених на межі ХХ століття в Африці блукали мільйони носорогів чотирьох різних видів. Проте упродовж 100 років Західні чорні носороги вимерли. Причиною зникнення цих тварин стало очищення їхнього природного середовища для ведення сільського господарства, спортивне полювання і підтримка китайського лідера Мао в традиційній китайській медицині в 1950-х роках, яка включала в себе використання такого інгредієнта, як порошок з рогу носорога. Останній представник чорних носорогів був помічений у Камеруні, і, невдовзі, у 2011 році, весь вид був оголошений вимерлим.
Черепаха острова Пінта – ця тварина частково надихнула на теорію еволюції Чарльза Дарвіна, коли він відвідував Галапагоські острови в 1835 році. З тих пір популяцію цього виду, в основному, знищили кози, яких люди привезли на острови. У 2015 році остання чистокровна черепаха на острові Пінта, відома як Lonesome Джордж, померла у неволі у віці 100 років. Але вчені працюють над збереженням решти популяцій черепах цього виду та використовують геном Джорджа для пошуку інших черепах з подібними генами.
За останні 10 років в Україні катастрофічно впала чисельність лося. Важко оцінити і кількість ведмедів, рисі та диких котів, які лишились в природі на території нашої держави. Досі на всі ці види продовжується браконьєрське полювання, а нове видання Червоної книги України містить вдвічі більше видів, ніж попереднє.
Інформацію підготував к.біол.н., доцент кафедри мікробіології
та вірусології Міхєєв А.О.
