У ході еволюції в організмі людини сформувалися механізми, які забезпечують пристосування до різних умов життя та стабілізацію активності органів та систем у певних функціональних діапазонах. Багато факторів могли би викликати зсуви у внутрішньому середовищі, але організм у нормі може протидіяти несприятливим впливам і зберігати стабільність адаптувавшись до них.
Сутність адаптації зводиться до перебудов функцій організму у нових умовах середовища, які забезпечують збереження, розвиток і нормальну життєдіяльність організму. У розвитку більшості адаптаційних реакцій прослідковуються 2 етапи: початковий етап фізіологічної (термінової), але недосконалої адаптації, наступний етап – досконалої морфологічної (тривалої) адаптації. Так на якому етапі прийом адаптогенів буде доречним? Чи потрібно їх призначати?
Адаптогени — лікарські засоби, що полегшують адаптацію (пристосування) організму до різних несприятливих умов (холоду, спеки, браку кисню, іонізуючого випромінювання, промислового забруднення тощо). Термін був запропонований в 1947 році радянським токсикологом і фармакологом Н. В. Лазарєвим для позначення речовин, що чинять опір і підвищують саморегуляцію та неспецифічну стійкість органів, систем та психіки людини до стресу, несприятливих та агресивних впливів навколишнього середовища на організм. Механізм дії пов’язаний з впливом на стимуляцію обмінних процесів, метаболізму та нуклеїнового обміну в головному мозку. Чисельні біохімічні та токсикологічні дослідження адаптогенів довели, що вони мають антиоксидантний, антитоксичний, репаративний, протизапальний та антиастенічний (енергостабілізуючий) ефекти. Вважається, що внутрішні резерви організму мобілізуються через те, що більшість адаптогенів позитивно впливає на гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову вісь.
Залежно від походження адаптогенні добавки поділяють на дві групи:
природні (рослинні) – являють собою перероблену або неперероблену натуральну сировину, в якій, крім компонентів з адаптогенною дією, присутні й інші корисні речовини;
синтетичні – компоненти штучного походження, щодо яких відзначено антистресовий ефект (фармацевтичні препарати)
Подальші дослідження стали підгрунтям для створення іншої класифікації адаптогенів, до якої увійшли нові групи – тваринні (продукти бджільництва, риб’ячий жир, пантокрин), мінеральні (муміє, цинк, селен, мідь) та вітамінні препарати. Препарати усіх адаптагенів швидко і повністю всмоктуються у шлунково-кишковому тракті. Виводяться з організму переважно із сечею.
Особливостями адаптогенів є:
- відсутність токсичного ефекту при прийомі у призначених дозуваннях;
- здатність до відновлення сталості внутрішнього середовища організму.
- загальна підтримка організму при різних видах стресу;
Вважається, що адаптогени стимулюють реакцію організму на біологічний, хімічний або фізичний стрес, допомагаючи основним системам життєдіяльності повернутися в збалансований стан. Це важливо як для повсякденної діяльності в умовах інтенсивного ритму життя та несприятливих екологічних і психоемоційних чинників, так і в особливих умовах, наприклад, після змагань, оперативних втручань, перенесених хвороб. Адаптогенні засоби здатні нормалізувати роботу мозку, позитивно впливаючи на когнітивні здібності та концентрацію уваги.
В умовах сьогодення приділяється достатньо уваги застосуванню антистресових адаптогенів. Речовини, що містяться в них, впливають на синтез кортизолу, пінефрину, норепінефрину та дофаміну наднирниковими залозами, змешуючі їх рівень у крові. Таким чином, основне значення адаптогенів у тому, що вони сприяють підтримці гомеостазу і відновленню нормального тонусу після нервових, фізичних навантажень, за несприятливих чинників довкілля тощо.
Незважаючи на те, що клінічна ефективність адаптогенів остаточно не доведена дослідженнями, досвід показує, що їх прийом:
- підвищує вроджений та набутий імунітет, знижує гіперактивні імунні реакції при алергії та аутоімунних захворюваннях;
- прискорює процеси регенерації та репарації;
- сприяє оптимізації функціонування серцево-судинної та дихальної систем;
- покращує функцї міокарда, печінки та інших органів;
- помірна стимуляція роботи ендокринних залоз;
- підвищує чутливість слухового та зорового аналізаторів;
- покращує настрій, знижує рівень тривожності та емоційного стресу;
- підвищують результативність розумової діяльності, покращують когнітивні функції мозку, у тому числі й у похилому віці;
- зменшують втому, надають енергії та бадьорості, підвищують працездатність;
- стимулює статеву функцію;
- допомагає покращити спортивні результати.
Якими б корисними для здоров’я не були адаптогени, протипоказання у них теж є. Такими вважають:
- артеріальну гіпертензію;
- підвищену нервова збудливість, невротичні стани, неврози;
- порушення сну;
- гострий період після інфаркту міокарда;
- патології, що супроводжуються високою температурою тіла;
- гострі інфекції;
- вагітність, годування груддю;
- дитячий вік.
Будь-які адаптогени можуть викликати реакції індивідуальної непереносимості та спричинити алергію. Потенційний негативний вплив залежить від конкретного виду адаптогена і може бути пов’язаний з його додатковими можливостями. Наприклад, ашваганда (рослинний адаптоген) на додаток до антистресових властивостей, демонструє виражений вплив на щитоподібну залозу, що слід враховувати під час її призначення.
Іншим важливим моментом у застосуванні адаптогенів є питання хронофармакології. Наприклад, під час призначення рослинних адаптогенів, слід враховувати динаміку добових біоритмів функцій організму. У протилежному випадку може виникнути їх порушення (десихроноз). Для спортсменів важливим є ранковий прийом, тому що він співпадає з активацією метаболічних процесів в організмі та їх зменшенням у нічний період доби. Синтетичні адаптогени рекомендується підбирати і приймати відповідно до інструкції. Природні засоби проти втоми і для інтенсифікації роботи мозку краще застосовувати в першій половині дня, а препарати із заспокійливим вектором (проти стресу, безсоння) – у другій половині. У результаті такого прийому забезпечується підтримувальний вплив адаптогенів на організм і відновлюється його нормальний енергетичний баланс Саме завдяки здатності підтримувати фізичну форму та імунітет на високому рівні, ці препарати стали особливо популярні серед усіх, хто веде здоровий спосіб життя й активно займається спортом.
Слід пам’ятати, що курс прийому повинен тривати 30-45 днів, після чого організму потрібно відпочити від адаптогенних речовин, замінивши їх іншими. Їх можна призначати разом з іншими препаратами для лікування так і окремо.
Матеріал підготував:
доцент кафедри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата Віктор Гордієнко
