Адиктивна поведінка (пристрасть, шкідлива звичка) – зловживання психоактивними речовинами (ПАР) без сформованої психічної залежності.
Формування адиктивної поведінки відрізняється широкою індивідуальною своєрідністю, але в цілому можна виділити ряд закономірних етапів.
- Перші спроби. Здійснюються під впливом когось чи компанії. Вірогідність того, що перші спроби переростуть у розгорнутий процес формування адитивної поведінки або хвороби тим більша, чим менший вік при перших спробах. Вибір речовини на цьому етапі випадковий – він залежить від етнічних і культурних особливостей та доступності засобу. Переважна більшість дітей і підлітків знайомиться з ПАР ще до 18 років. За різними причинами перші спроби частіше всього не мають продовження, за виключенням тютюнопаління та культурально санкціонованої алкоголізації.
- Пошукова адиктивна поведінка. Це етап експериментування з різними видами ПАР – алкоголем, медикаментами, наркотиками, побутовими та промисловими хімікатами. Частіше він характерний для молодшого підліткового віку. Для одних підлітків уживання ПАР важливе як знак належності до групи, для інших – сам факт зміненого стану свідомості («відключка»), для третіх – якість викликаних ефектів і особливості «кайфу». У перебігу цього етапу формується індивідуальна перевага одного із засобів. Частіше це наступає після 15 років. Індивідуальної психічної залежності ще немає, але може формуватися групова психічна залежність, яка «автоматично запускається» зібранням групи.
- Перехід адиктивної поведінки у хворобу. Формується під впливом багатьох різноманітних чинників, які умовно можна розділити на такі групи:
- соціальні (нестабільність політичної та економічної ситуації в суспільстві, доступність ПАР, тощо);
- соціально-психологічні (високий рівень колективної та масової тривоги, порушення зв’язків з сім’єю, тощо);
- психологічні (вроджені) – (незрілість особистості, конституціально акцентуйовані особливості психіки, тощо);
- біологічні (природа та «агресивність» ПАР, індивідуальна толерантність, тощо).
Медикаментозне лікування при адиктивній поведінці використовується лише для зняття інтоксикації. Вирішальне значення в роботі з підлітками з адиктивною поведінкою належить педагогіці та соціальній педагогіці.
Інформація підготовлена доцентом кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Світланою Русіною.
