Комплексна сполука з координаційним центром атома кобальта і ціаногрупою [α- 5,6 диметилбензимідазаміл)-кобамід-ціанід] занесена в Фармакопею України під міжнародною непатентованою назвою (МНН) – ціанокобаламін. Це не що інше, як відомий водорозчинний «амін життя» групи «В» з порядковим номером «12» – вітамін В12. Обидві назви мають право на існування. З історії відомо, що у 1948 році група англійських дослідників з лабораторії Мерка повідомила про отримання з печінки речовини червоного кольору, що володіє протианемічними властивостями. Цю сполуку автори назвали ціанокобаламіном (ЦКМ). Саме тому, маючи складну хімічну будову і завдячуючи атому кобальта в ній, ЦКМ має рубіновочервоний колір, а його препарати отримали назву «кобаламіни». У природі ЦКМ (віт.В12) синтезується синьо-зеленими водоростями, актиноміцетами, бактеріями, в організмі людини і тварин – мікрофлорою кишківника. Як лікарський засіб ЦКМ отримують із печінки тварин, де він міститься у значних кількостях, а також із культур бактерій та грибів.
До організму вітамін надходить з харчами переважно тваринного походження (м’ясо, печінка, яйця, сир, молочні продукти тощо). Потрапляючи в шлунок, віт. В12 зв’язаний з білками їжі, завдяки активності хлористоводневої кислоти і шлункової протеази, вивільняється. Однак, всмоктування його і засвоєння можливе лише за наявності в шлунку гастромукопротеїну (внутрішній фактор Кастла), який секретується парієтальними клітинами слизової оболонки. У комплексі з ним віт. В12 досягає дистальних відділів тонкої кишки, де у вільному стані всмоктується в кров. У крові на 93% зв’язується з білками глобулінами і завдяки транспортному білку транскобаламіну транспортується і надходить в тканини. Депонується в печінці, з жовчі надходить в кишківник і знову всмоктується. У печінці ЦКМ перетворюється на активну форму (кофактор-кобаламід), який входить до складу багатьох ферментних систем.
Із наявної кількості вітаміну в добовій дієті (5-30 мкг) може абсорбуватися 1-5 мкг при добовій потребі в ньому 1-2 мкг. Значна кількість цього вітаміну депонується в печінці (в середньому 3000-5000 мкг). Тому при раптовому припиненні надходження його в організм, наприклад, при тотальній резекції шлунка, мегабластична анемія виникає лише через 5 років. В організмі, зазвичай, міститься 2-5 мг ЦКМ. Це та кількість, яка достатня для того, щоб задовольнити потребу в ньому впродовж 2-3 років.
Значення ЦКМ для нашого організму важко переоцінити. Біологічна активність, широкий спектр фармакологічних властивостей, обумовлений механізмами дії, дозволяють використовувати ЦКМ у різних сферах медичної практики. ЦКМ, його кофактор-кобаламід:
- активує тіолові ферменти, сприяє відновленню дисульфідних груп у сульфгідрильні. Накопичення в еритроцитах сполук, що містять SH-групи, збільшує їх толерантність до гемолізу;
- входить до складу різних редуктаз, зокрема, тієї, яка відновлює фолієву кислоту в тетрагідрофолієву, що сприяє синтезу пуринових та піримідинових основ, зокрема, нуклеїнових кислот (ДНК, РНК);
- необхідний для нормального кровотворення, оскільки сприяє дозріванню еритроцитів. Стимулює перехід мегабластного типу кровотворення в нормобластний. Еритропоетичний ефект ЦКМ пов’язаний із впливом на процеси обміну;
- необхідний для ферментів, що беруть участь в утилізації жирних кислот та синтезу білка-метионіну як донатора метильних груп, необхідних для гемопоезу в органах кровотворення, а також синтезу холіну, ацетилхоліну, глутатіону;
- активує систему згортання крові. У високих дозах підвищує тромбопластичну та протромінову активність.
Крім того, ЦКМ:
– забезпечує мієлінізацію нервових волокон;
- знижує концентрацію холестерину в крові;
- посилює проліферацію епітеліальних клітин та процеси регенерації;
- підвищує скоротливу активність міокарда.
У медичній практиці ЦКМ зазвичай застосовують як антианемічний лікарський засіб. Він ефективний при мегабластичній (злоякісній, гіпобластичній, гіперхромній, В12 , фолієводефіцитній) анемії; анеміях, що розвинулися після резекції шлунка, глистяній інвазії широким стьожківцем, анеміях, що супроводжують ентероколіти; у поєднанні з препаратами заліза для лікування постгеморагічних, залізодефіцитних анеміях; анеміях аліментарного характеру, або викликаних отрутами, лікарськими засобами; при променевій хворобі; лейкемії. Лікування мегабластичної анемії ЦКМ полягає не лише в нормалізації картини крові та клінічних проявів захворювання, але й максимальному поповненню депо цього вітаміну. Слід пам’ятати, що оскільки дефіцит ЦКМ зумовлений порушенням його всмоктування в травному каналі, ефективним може бути лише ін’єкційне його застосування. Призначення ЦКМ всередину в цих випадках є недоцільним, тому що у таких хворих він погано всмоктується.
Показаний ЦКМ також при функціональних і органічних захворюваннях центральної та периферичної нервової системи, жировій дистрофії печінки, захворюваннях шкіри, для реконвалесценції після тяжких і виснажливих захворюваннях і травмах; у дітей при гіпотрофічних процесах застосовують як «кобамід» оскільки він володіє анаболічною активністю.
Протипоказаний ЦКМ при тромбофлебіті, тромбоемболії, еритремії, еритроцитозі. З обережністю і в менших дозах препарат призначають при стенокардії, добро- і злоякісних новоутвореннях. Застосовують його лише у тих випадках, які супроводжуються при мегалобластичній анемії.
У процесі лікування ЦКМ можуть виникати побічні ефекти – алергічні реакції, підвищена збудливість, тахікардія, біль у ділянці серця, поліцитемія, лейкоцитоз, ліпоїдна інфільтрація печінки. Препарат посилює вірогідність виникнення алергічних реакцій при застосуванні вітаміну В1 . Препарат несумісний з хлористоводневою та ацетилсаліциловою кислотами, а також не варто його застосовувати одночасно з препаратами, що підвищують згортання крові. Не рекомендується змішувати ЦКМ в одному шприцеві і вводити разом з вітамінами В1 та В6 оскільки йон кобальту, що міститься у ЦКМ, сприяє руйнуванню інших вітамінів.
Матеріал підготував
доцент кафедри фізіології ім.Я.Д.Кіршенблата Віктор Гордієнко