• Українська
  • English
Епілепсія: міфи та реальність
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin

Епілепсія: міфи та реальність

«Фіолетовий день», або Всесвітній день боротьби з епілепсією, традиційно відзначається щороку 26 березня. За даними ВООЗ, у всьому світі налічується близько 65 мільйонів осіб з епілепсією, при цьому щорічно діагноз вперше встановлюється у 5 мільйонів пацієнтів. За оцінками експертів, до 70% людей з епілепсією можуть жити без нападів захворювання за умови забезпечення належної діагностики та лікування.

Епілепсія – це таке захворювання, коли з’являються повторювані напади у вигляді короткочасних мимовільних судом у якійсь частині тіла (парціальні судоми) чи всього тіла (генералізовані судоми), або можливо у вигляді безсудомних нападів, що можуть супроводжуватися втратою свідомості.

Епілептичні напади можуть бути спадково обумовлені або спричинені внаслідок черепно-мозкової травми, інсульту, інфекційних захворювань, пухлин мозку та ін., однак у 6 випадках із 10 причина їхнього розвитку залишається невідомою.

Виникнення нападу епілепсії можна описати як роботу електричної станції, коли виникають сильні розряди електричного струму і внаслідок цього порушується розподіл його, так і в певних ділянках мозку порушується дисбаланс збудження і гальмування та, відповідно, виникають розряди сильної біоелектричної активності. Через таке порушення нейрони починають генерувати хаотичні сигнали, які поширюються на інші групи клітин, що може призвести до тимчасового порушення роботи всього головного мозку.

Існує чимало типів епілептичних нападів. Клінічні прояви можуть варіювати від непомітних для оточуючих короткотривалих посмикувань певних м’язів (міоклоній) до розвитку судомних нападів всього тіла із втратою свідомості, або раптового падіння без судом.

Можуть розвиватися і нетипові напади у вигляді рухових (відведення погляду, педалювання, розгойдування), чутливих (зорові, нюхові, слухові галюцинації), нав’язливі думки, феномен «ніколи не баченого», емоційних (панічні атаки, нав’язливий сміх, плач) та інших нападів. Для підтвердження діагнозу необхідно провести спеціальний метод обстеження (ЕЕГ), що дозволить зареєструвати як нормальну, так і відхилення в діяльність головного мозку.

Лікування епілепсії складне і включає різні ланки, це медикаментозну терапію, хірургічне лікування, спеціальну електричну стимуляцію, дієтотерапію. Лікування вважається ефективним в разі відсутності епілептичних нападів за умови мінімальних побічних явищ медикаментозної терапії.

Діагноз «епілепсія» безперечно має вплив не тільки на безпеку пацієнта, а й на всі соціальні, побутові, професійні аспекти життя людини. Іноді суспільне сприйняття осіб з епілепсією є більшою проблемою, ніж власне лікування хвороби. У цьому зв’язку існує багато міфів, які можуть нести загрозу, або ускладнюють соціальну інтеграцію цієї групи пацієнтів. Отже, декілька фактів для кращого розуміння проблеми:

  • ніколи не слід намагатися вкласти сторонній об’єкт до рота особи, в якої стався напад, для запобігання прикусу язика. Таким чином можна вибити зуби, пошкодити ясна, або навіть зламати щелепу;
  • не потрібно стримувати людину під час нападу, або намагатися зупинити напад, оскільки більшість із них самостійно завершується за декілька секунд або 1-2 хвилини;
  • правильна перша допомога під час нападу: вкласти людину на бік, підкласти щось м’яке під голову, щоб запобігти травмуванню голови; фіксувати час і тривалість нападу;
  • в разі типового нападу епілепсії не потрібно викликати екстрену медичну допомогу. Але обов’язково слід телефонувати 103, якщо: 1) напад триває довше 5-ти хвилин; 2) напади повторюються настільки часто, що між ними у людини не відновлюється свідомість; 3) напад виник вперше; 4) якщо людина отримала травму під час нападу; 5) епілептичний напад стається у воді; 6) особа вагітна або хвора на діабет, або ж просить про медичну допомогу;
  • епілептичні напади можуть виникати в будь-якому віці, вони однаково часто стаються в дітей та в осіб старше 65 років. Слід враховувати, що в осіб літнього віку судоми найбільш імовірно є проявом іншої патології (інсульту тощо);
  • у більшості випадків епілепсія добре піддається лікуванню, однак, майже в третини пацієнтів не вдається досягти повного контролю над нападами. Близько 15% пацієнтів змушені приймати протиепілептичні препарати довічно;
  • особи з контрольованою епілепсією можуть виконувати роботу, що пов’язана з відповідальністю та стресом. Вони можуть бути успішними у різних сферах бізнесу, управління, мистецтва та в будь-яких інших професіях.

На завершення слід додати, що епілепсія – це захворювання з високою стигматизацією в суспільстві, що означає негативне відношення до людини та її хвороби, що суттєво знижує якість життя особи. Це може стати перешкодою до отримання бажаної освіти, працевлаштування, відносин, створення сім’ї, дітонародження тощо. Некоректна суспільна думка, а також особливості хвороби (непередбачуваність нападів, високий ризик травматизації, необхідність регулярного щоденного прийому ліків, вплив епілептичних нападів і протиепілептичних препаратів на вищі психічні функції), призводять до психологічних проблем. Результати досліджень свідчать, що у хворих на епілепсію часто відзначається депресивний настрій, відчуття неповноцінності, залежності, безпорадності, почуття провини через необхідність приховувати власний стан, зниження самооцінки, соціальна ізоляція. Саме тому, люди з епілепсією потребують інформаційної, психологічної та соціальної підтримки не тільки фахівців, але й суспільства в цілому.

Підготували:

завідувач кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка,

доктор медичних наук, професор Пашковський Валерій Мелетійович;

доцент кафедри, кандидат медичних наук Філіпець Олена Олексіївна.

Корисно знати