Буковинський державний медичний університет

  • Українська
  • English
Фізична активність як складова профілактики та комплексного ведення цукрового діабету (до Всесвітнього дня боротьби з цукровим діабетом)

Фізична активність як складова профілактики та комплексного ведення цукрового діабету (до Всесвітнього дня боротьби з цукровим діабетом)

Щороку 14 листопада у світі відзначають Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом. Це хронічне метаболічне захворювання залишається однією з найсерйозніших медико-соціальних проблем сучасності. Сучасний доказовий підхід до менеджменту цукрового діабету (як 1-го, так і 2-го типу) базується на трьох рівноцінних стовпах: медикаментозній терапії, раціональному харчуванні та систематичній фізичній активності.

Тривалий час фізичні вправи розглядали лише як додаткову рекомендацію. Сьогодні дозоване фізичне навантаження визнане повноцінним нелікарським засобом, який здатний підвищувати чутливість тканин до інсуліну, покращувати метаболічний контроль та запобігати розвитку важких судинних ускладнень.

При цукровому діабеті 2-го типу ключовою ланкою патогенезу є інсулінорезистентність – зниження чутливості клітин (особливо скелетних м’язів) до інсуліну.

  1. Інсулінонезалежне захоплення глюкози: під час м’язового скорочення відбувається транспортування білка-переносника GLUT-4 до мембрани м’язових клітин без участі інсуліну. Тобто працюючий м’яз поглинає глюкозу з крові безпосередньо.
  2. Підвищення чутливості до інсуліну: регулярні тренування збільшують щільність інсулінових рецепторів у м’язах, і цей ефект зберігається від 24 до 72 годин після завершення фізичного навантаження.
  3. Контроль глікованого гемоглобіну (HbA1c): дослідження доводять, що систематичні тренування дозволяють знизити рівень HbA1c на 0,6-0,9%, що за ефективністю співмірне з дією деяких цукрознижувальних препаратів.
  4. Судинний та метаболічний захист: фізична активність знижує рівень тригліцеридів, покращує ліпідний профіль, знижує артеріальний тиск і зменшує ризик серцево-судинних катастроф (інфарктів та інсультів).

Для досягнення оптимального клінічного ефекту фізичне навантаження має бути різноманітним і систематичним.

Складання програми фізичної терапії або самостійних тренувань вимагає дотримання специфічних правил безпеки, особливо для людей, які отримують інсулінотерапію або препарати сульфонілсечовини:

  • Моніторинг глікемії: обов’язкове вимірювання рівня цукру в крові до, під час (при тривалих навантаженнях) та після тренування.

Якщо рівень цукру < 5.5 ммоль/л – необхідно вжити 15-20 г швидких вуглеводів перед початком.

Якщо рівень цукру > 13.9-15.0 ммоль/л (з наявністю кетонів) – інтенсивне тренування слід відкласти.

  • Профілактика гіпоглікемії: завжди мати при собі швидкі вуглеводи (цукор, сік, таблетки глюкози). Слід пам’ятати про ризик відстроченої нічної гіпоглікемії після інтенсивного вечірнього тренування.
  • Догляд за стопами (профілактика синдрому діабетичної стопи):

– використання якісного, зручного та добре підібраного спортивного взуття без внутрішніх швів;

– обов’язковий огляд стоп (на наявність мозолів, потертостей, тріщин) до та після кожного тренування.

  • Адекватна гідратація: питний режим під час занять для запобігання згущенню крові.

Фізична активність при цукровому діабеті – це не просто спосіб підтримки форми, а потужний терапевтичний інструмент, який дозволяє покращити метаболічний контроль, зменшити дози медикаментозної підтримки та суттєво підвищити якість і тривалість життя пацієнтів. Своєчасне залучення фізичного терапевта до мультидисциплінарної команди дозволяє розробити безпечну, індивідуалізовану та ефективну програму вправ із урахуванням наявних ускладнень та соматичного статусу людини.

Матеріал підготувала: Андріана Олексюк,

асистент кафедри медичної біології, терапії та реабілітації

Корисно знати