На сучасному етапі психологічне насильство отримує подальший розвиток у вигляді газлайтингу. Психологічний насильник свідомо заставляє свою жертву (потерпілого) сумніватися у своїх почуттях, пам’яті, діях. Переслідувач примушує жертву задуматися про свою здавалося би емоційну стабільність та адекватність в повсякденному житті.
До газлайтінгу прибігають нарцистичні особистості і соціопати, які переступають через загальноприйняті в суспільстві правила і норми поведінки, запевняючи оточуючих у своїй «безумовній правоті» і «справедливості». Основним напрямком насильника є коварство, головне заставити жертву сумніватися в собі, підкреслюючи жертві її неповноцінність, розумову недорозвиненість і, відповідно, неспроможність щось вирішувати самотужки. Систематично насильник змінює сприйняття реальності, заперечує почуття і факти, переживання та успіхи, які мають принципову важливість для жертви, знецінює сказані нею слова та надбання. Маніпулюючи насильник заперечує факти з життя жертви, які мали місце, заставляє її сумніватися у власних спогадах «цього не було», «тобі здалося».
У робочих відношеннях газлайтінг виглядає інтелектуально вишукано з підкресленою «емпатією», турботою про вас і колектив. Однак агресор, маніпулюючи реальним життям жертви, заставляє визнати її некомпетентною людиною, яка помилково все сприймає, тому потребує з його « щирою допомогою» визнати свої думки і дії хибними та покладатися на правоту газлайтинга, пройшовши через приниження, душевні страждання, розчиняючись в жорстокості психологічного насильника.
Газлайтинг формує жертву стати іншою людиною з втратою індивідуальної сутності, власного «я». Маючи жагу до домінування над жертвою, насильник насолоджується своєю помстою.
Таким чином, насильник подавляє жертву, яка з часом починає відчувати себе нікчемою, людиною, яка нездатна жити «своїмрозумом» та погоджується з думкою насильника.
Інформацію надано Русіною С.М
