21 лютого в Україні та по всьому світу відзначають Міжнародний день рідної мови.
Ця дата має глибокий зміст і непросту історію. Вона пов’язана з подіями 1952 року в місті Дакка, нині столиці Бангладеш. Тоді студенти віддали свої життя, відстоюючи право навчатися рідною бенгальською мовою. Саме тому цей день став не просто святом, а символом боротьби за мовну ідентичність та право говорити своєю мовою. За даними ЮНЕСКО, у світі існує понад 7 тисяч мов. І, на жаль, чимало з них сьогодні перебувають під загрозою зникнення.
Мова — це не лише засіб спілкування. Це пам’ять поколінь, код нації, інтелектуальний простір, у якому формується особистість і розвивається суспільство. Рідна мова навчає мислити, відчувати, творити. Вона є основою науки, освіти, медицини, права — усіх сфер, де слово має вагу і відповідальність.
Як слушно зауважував іспанський політик Хосе-Марія Арце: «Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає».
Тож важливо ставитись до рідної мови не тільки як до символічного засобу самоідентифікації, а й використовувати її щодня. Адже мова — це не лише слова. Коли зникає мова, ми втрачаємо частину культури, історії та унікального бачення світу, яке формувалося століттями.
Яку ж роль відіграє бібліотека у збереженні та розвитку рідної мови?
Бібліотека — це значно більше, ніж просто місце, де зберігаються книги. Це жива мовна екосистема, у якій слово не припадає пилом, а розвивається, звучить і знаходить свого читача.
Збереження культурної спадщини. У бібліотечних фондах зібрані класичні й сучасні видання, наукові дослідження, краєзнавчі матеріали. Усе це — своєрідний літопис розвитку української мови й культури, який допомагає нам не втратити зв’язок із минулим.
Підтримка наукової української мови. Для медичного університету це особливо важливо. Якісна фахова термінологія, культура академічного письма, повага до наукового стилю — усе це формує професійний мовний простір і підсилює авторитет української науки.
Популяризація читання. Тематичні виставки, інформаційні огляди, рекомендаційні списки — це не просто заходи, а можливість зацікавити молодь сучасною українською книгою та показати, що читати українською — це цікаво й актуально.
Цифрове збереження мови. Репозитарії, електронні каталоги, відкритий доступ до наукових текстів українською мовою забезпечують її присутність у світовому інформаційному просторі.
Так мова впевнено крокує в цифрову епоху. Мова живе там, де її читають, досліджують, плекають і передають далі.
І саме бібліотека створює умови, щоб це життя було активним, змістовним і безперервним. Нехай українська мова звучить у наукових аудиторіях, у студентських дослідженнях, у бібліотечних читальних залах і в цифрових просторах.
У День рідної мови бажаємо кожному берегти своє слово — чисте, глибоке, професійне й натхненне.
Бо мова — це наша сила.
А бібліотека — її надійний хранитель. 
