• Українська
  • English
21 травня народився Віллем Ейнтговен
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
21 травня народився Віллем Ейнтговен

21 травня народився Віллем Ейнтговен

ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ МЕДИЦИНИ. 21 травня 1860 року народився Віллем Ейнтговен – нідерландський фізіолог, основоположник електрокардіографії, який у 1903 році сконструював апарат для реєстрації електричної активності серця, а в 1906 – вперше використовував електрокардіографію в діагностичних цілях. За свої досягнення науковець у 1924 році отримав Нобелівську премію з фізіології і медицині.

Віллем Ейнтговен народився в Семаранзі у сім’ї військового лікаря Якоба Ейнтговена.  Батько помер, коли хлопчику було 6 років. Через чотири роки сім’я переїхала в Утрехт. Там у 1878 році Віллем закінчив середню школу та вступив на медичне відділення в Утрехтському університеті, уклавши армійський контракт для оплати навчання, оскільки сім’я зазнавала фінансових труднощів.

Навчання

Віллем мав намір стати військовим лікарем, однак його виняткові здібності почали розвиватися в зовсім іншому напрямку. Після проходження практики в якості помічника офтальмолога у відомій в Голландії очній лікарні “Gasthuis voor Ooglijders” та отримання ступеня бакалавра він провів два дослідження, що викликали згодом широкий інтерес. Перше називалося “Деякі зауваження про механізм ліктьового суглоб”. Справа в тому, що Ейнтговен був шанувальником фізичного виховання. У студентські роки він був відмінним спортсменом і не раз переконував своїх друзів “не дати загинути тілу”. Під час заняття гімнастикою він зламав зап’ястя і для того, щоб відновити працездатність руки, зайнявся гребним спортом, почасти заради суперництва зі своїм братом за перше місце у змаганні з веслування серед голандських студентів. У той же час, будучи вимушено обмеженим в русі, він зацікавився пронацією і супінацією руки і роботою плечового і ліктьового суглобів.

Пізніше Ейнтговен провів друге дослідження “Стереоскопії за допомогою диференціювання квітів”, яке було опубліковано в якості його докторської дисертації. У тому ж році Ейнтговен отримав ступінь доктора медицини і філософії. Згідно з умовами армійського контракту він був зобов’язаний пройти службу в медичному корпусі. Проте в силу певних обставин, Віллем був призначений на посаду професора Лейденського університету, залишаючись на цій посаді все життя. Першим його серйозним дослідженням, проведеним у Лейдені, було “Про роботу бронхіальної мускулатури, вивченої новим методом, і про нервову астму”. У той же час Ейнтговен відновив дослідження в оптиці.

Електрокардіографія

У 1885–1889 роках Ейнтговен займався дослідженням фізіології дихання, зокрема вивченням роботи блукаючого нерва у механізмі контролю дихання. В 1889 році Ейнтговен відвідав перший міжнародний конгрес з фізіології. Там він познайомився з технікою запису електрокардіограми, продемонстрованої Огастесом Уоллером на прикладі своєї собаки Джиммі, якому в 1887 році вперше вдалося записати кардіограму людини на капілярному електрометрі.У 1893 році на засіданні Нідерландської медичної асоціації Ейнтховен запропонував до використання новий термін “електрокардіограма”. Пізніше, однак, він відмовився від авторства на користь Уоллера. З 1890 по 1895 роки Ейнтховен займався пристроєм капілярного електрометра, покращуючи його функціональність і збільшуючи роздільну здатність, застосовуючи фізико-математичний підхід.

Ейнтговену не вдавалося удосконалити капілярний електрометр настільки, щоб він міг застосовуватися в діагностичних цілях. Тому він почав працювати з іншим інструментом– струнним гальванометром.

Рання модель електрокардіографа

Завдяки використанню дуже легкої і тонкої нитки і можливості змінювати її напругу для регулювання чутливості приладу струнний гальванометр дозволив отримати точніші вихідні дані, ніж капілярний електрометр. Першу статтю про записувані електрокардіограми людини на струнному гальванометрі Ейнтховен опублікував у 1903 році. Існує думка, що Ейнтговену вдалося досягти точності, яка перевершує багато сучасних електрокардіографів.

У 1906 році Ейнтговен опублікував статтю “Телекардіограмма”, у якій описав метод запису електрокардіограми на відстані і вперше показав, що електрокардіограми різних форм серцевих захворювань мають характерні відмінності.

Трикутник Ейнтговена

У 1913 році Віллем Ейнтговен у співпраці з колегами опублікував статтю, у якій запропонував до використання три стандартних відведення: від лівої руки до правої, від правої руки до ноги і від ноги до лівої руки з різницями потенціалів: V 1 , V 2 і V 3 відповідно. Така комбінація відведень становить електродинамічний рівносторонній трикутник з центром у джерелі струму в серці. Ця робота поклала початок векторкардіографії.

Закон Ейнтговена

Закон Ейтговена є наслідком закону Кірхгофа і стверджує, що різниця потенціалів трьох стандартних відведень підкоряються співвідношенню V 1V3 = V2. Закон застосовується, коли внаслідок дефектів запису не вдається ідентифікувати зубці P, Q, R, S, T і U для одного з відведень; в таких випадках можна обчислити значення різниці потенціалів, за умови, якщо для інших відведень отримані нормальні дані.

Визнання

У 1924 році Ейнтговен був удостоєний Нобелівської премії з фізіології і медицині з формулюванням “За відкриття техніки електрокардіограми”.Дослідження Віллема Ейнтговена часом зараховуються до десяти найбільшим відкриттів у сфері кардіології у двадцятому столітті.

Матеріал підготував: професор Віктор Тащук, завідувач кафедри внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини.

Корисно знати