Крампі — це раптові, мимовільні скорочення м’язів, які можуть виникати навіть у абсолютно здорових людей. Це доволі поширене й зазвичай нешкідливе явище.
Крампі (англ. Cramps, charlie horses – судома, спазм) – загальний термін, що визначає синдром раптового (короткочасного приступоподібного – пароксизмального транзиторного, часто рецидивуючого) інтенсивного болючого судомного скорочення в одному або декількох м’язах (як правило) з неприємним емоційним відтінком (при цьому скорочення м’яза може бути ізометричним або супроводжуватися рухом кінцівки). У літературі можна знайти вказівки на те, що приблизно одна третина популяції відчуває, щонайменше, один раз на рік спонтанні крампі.
Нерідко вони виникають вночі і в передранкові години, порушуючи сон. Як правило залучаються м’язи ніг (особливо часто литкові). При крампі литкових м’язів стопа набуває позицію підошовного згинання. Пасивне розтягнення литкового м’яза, а також ходьба з опорою на хворобливу ногу приносить полегшення болю.
Причинами виникнення крампі можуть бути як фізіологічні (первинні) так і патологічні (вторинні) стани. Щодо більш безпечних фізіологічних чинників відносяться перенапруження м’язів, а також тимчасові метаболічні порушення.
У здорової людини судоми м’язів провокуються такими факторами:
- незвичне тривале навантаження високої інтенсивності;
- нефізіологічне напруження м’язів, що викликана хворобами хребта та суглобів кінцівок;
- зловживання алкоголем;
- недостатній сон;
- куріння;
- порушення температурного режиму: перегрівання чи переохолодження;
- водно-електролітні порушення (рясне потовиділення, недостатнє споживання рідини);
- пов’язані із вживанням лікарських препаратів – бета-блокаторів, діуретиків, статинів, клофібрату, глюкокортикостероїдів, ніфедипіну, циметидину, пеніциламіну, інгібіторів ацетилхолінестерази, антиретровірусних засобів, імунодепресантів, препаратів морфію, деяких психотропних засобів, фенотіазинів, солей літію, препаратів золота, сальбутамолу, інгібіторів АПФ, колхіцину, рифампіцину, прокаїнаміду, клофеліну.
До патологічних чинників, які призводять до виникнення крампі відносяться:
- хвороби периферичних нервів – радікуло- і поліневропатії;
- хвороба Паркінсона;
- хвороби центральної нервової системи – спінальні аміотрофії, бічний аміотрофічний склероз, наслідки поліомієліту;
- розсіяний склероз;
- хвороби печінки, особливо хронічний гепатит та цироз;
- хвороби кишечника, в тому числі вірусний ентерит;
- хвороби нирок, особливо хронічна ниркова недостатність з уремією;
- хвороби м’язів – м’язова дистрофія, обмінні міопатії;
- ендокринні хвороби – цукровий діабет, гіпотиреоз, зниження функції паращитовидних залоз;
- ріст і розвиток пухлин (доброякісних й злоякісних);
- недостатність в організмі заліза;
- облітеруючі хвороби судин нижніх кінцівок;
- серцева недостатність, що супроводжується набряками;
- крампі можуть розвиватися після операцій очищення крові – гемодіалізу і плазмаферезу.
У деяких випадках причину виникнення судомних скорочень виявити не вдається, такі стани називаються ідіпатичними.
Існують сімейні форми, коли крампі виникають в підлітковому або літньому віці без видимої причини. Такі форми мають хвилеподібний перебіг, переходять на м’язи стегон і передньої черевної стінки. В деяких випадках характерний спазм щелепно-під’язикового м’язу, коли після позіхання розвивається її одностороннє тонічне скорочення. Дослідники вважають, що механізм спадкової передачі цієї форми – аутосомно-домінантний, а також пов’язують крампі з дефіцитом вітамінів групи В й D та електролітів.
Відрізнити фізіологічну реакцію від патологічного стану може тільки лікар, самостійно зробити це неможливо.
Турбуватися не варто тільки в тому випадку, якщо крампі виникають рідко, не більше одного разу на місяць, а причина виникнення – очевидна: неприхований зв’язок з фізичним навантаженням, вираженим потовиділенням або іншими зазначеними вище «природними» чинниками, що провокують крампі. У всіх інших випадках потрібно звернутися до лікаря якомога раніше, щоб виключити хвороби або скорегувати прийом ліків. Особливої уваги заслуговують тривалі затяжні судомні скорочення, які повторюються. Іноді ущільнення м’язів і їх болючість тримаються протягом декількох днів.
Ретельна діагностика – основа успішного лікування. У зв’язку з різноманіттям причин, обстеження може бути досить тривалим. Важливими аспектом є визначення показників гомеостазу та їх можливих відхилень від норми. Виявлені зміни водно-електролітного обміну дозволяє швидко скоригувати стан. Непрямим підтвердженням тривалих крампі служить підвищення рівня креатінфосокінази. Тонічний спазм м’язів грудної клітки або діафрагми трапляється рідко, проте може створювати картину інфаркту серця або легені.
Доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка
Ірина Зорій
