Кохання – одне з найскладніших почуттів і, можливо, одне з найважливіших для людини. Існує безліч різних теорій кохання, але поки що жоден психолог чітко не визначив, чому і як виникає це почуття. Сьогодні чотири основні теорії пояснюють суть любові, прихильності та симпатії.
Шкали симпатії та кохання Рубіна
Одним із перших метод емпіричного виміру кохання запропонував психолог Зік Рубін. Він стверджував, що романтичне кохання складається з трьох складових: прихильності, турботи та близькості.
Прихильність – потреба перебувати поряд з іншою людиною та отримувати (виявляти) її підтримку. Важливими компонентами цього почуття є фізичний контакт та схвалення.
Турбота – дії щодо забезпечення щастя іншої людини. У цьому потреби іншого цінуються так високо, як і власні.
Близькість – такий ступінь довіри до іншої людини, за якої можна поділитися своїми потаємними думками, почуттями та бажаннями.
Щобільше, Зік Рубін розробив два питання для оцінки цих трьох складових кохання. На думку психолога, різницю між симпатією та любов’ю можна побачити за тим, як ми оцінюємо іншого. Його питання сформульовані таким чином, щоб можна було оцінити почуття симпатії та любові до іншої людини, а потім порівняти отримані результати. Адаптований тест можете пройти за посиланням: http://socio.125mb.com/434-oprosnik-shkala-lyubvi-27173.html
Роздавши опитувальники учасникам, дослідник просив їх ґрунтувати свої відповіді на почуттях, які вони відчувають щодо свого доброго друга і своєї другої половини (дружини, чоловіка, коханого). У результаті з’ясувалося, що хоча хороші друзі отримували високі оцінки за шкалою симпатії, за шкалою кохання оцінювалися високо тільки найближчі, улюблені респондентами люди.
Теорія пристрасного та співчутливого кохання Елейн Хетфілд
На думку психолога Елейн Хетфілд, існує дві форми кохання: пристрасна та співчутлива.
Пристрасне кохання – почуття сильного сексуального потягу, тяжіння; гостре бажання бути з іншою людиною. Пристрасне кохання, як правило, короткочасне і триває від шести місяців до трьох років, проте воно може перерости в жалюгідне кохання.
Співчутлива любов включає почуття прихильності, поваги, довіри, і триває це почуття набагато довше.
Хетфілд також проводить різницю між любов’ю взаємною, яка веде до почуття ейфорії та задоволеності, і нерозділеною, що веде до фрустрації та розпачу. На думку психолога, для виникнення взаємного та нерозділеного кохання необхідна наявність низки факторів, зокрема:
Потрібний час – готовність закохатися.
Як правило, люди закохуються в схожих на них людей.
Стиль прив’язаності на ранньому етапі. Довгострокові, міцні взаємини зазвичай виникають між урівноваженими людьми, які сильно та щиро прив’язуються один до одного. Імпульсивна, неспокійна людина, яка швидко закохується і швидко остигає, найчастіше не здатна на тривалий зв’язок.
Шість стилів кохання за Джоном Лі
Канадський психолог Джон Лі порівняв різні стилі кохання з «колірним колом». На його думку, так само як у колірному спектрі є три первинні кольори, у коханні існує три основні стилі:
Ерос – любов до ідеального образу, як фізичного, так і емоційного; найчастіше заснована на фізичному потягу.
Людус – різновид кохання, в який грають, немов у гру, або ніби беруть участь у якомусь конкурсі (що нерідко призводить до одночасної наявності кількох партнерів).
Сторге – любов, що часто виникає на ґрунті дружби та переростає в глибоку прихильність.
Подібно до трьох первинних кольорів колірного спектру, змішуванням яких створюються додаткові кольори, комбінації трьох основних стилів кохання дають нові варіанти, наприклад:
Манія – комбінація кохання-ерос і кохання-людус, або наслання. Вона передбачає потужні емоційні сплески та спади, сильні ревнощі та яскраво виражені власницькі інстинкти.
Прагма поєднує людус та сторге; це любов практична, розумова. Кожен партнер у такій парі бажає досягти певної мети. Очікування цих взаємовідносин ретельно продумані, зважені і реалістичні.
Агапе – комбінація кохання-ерос і кохання-сторге. Це всепоглинаюче та безкорисливе почуття.
Трикомпонентна теорія кохання Роберта Стернберга
У 2004 році психолог Роберт Стернберг запропонував теорію кохання, згідно з якою це почуття складається з трьох компонентів: інтимності, пристрасті та зобов’язань.
Інтимність – це близькість, взаємна підтримка, бажання всім ділитися одне з одним, відчуття взаємності.
Пристрасть – почуття сексуального потягу, а також симпатії та ейфорії.
Зобов’язання – бажання і готовність зберігати вірність іншій людині і перебувати з нею в тривалих стосунках.
Для дружби (або просто симпатії) характерна духовна близькість та прихильність, але без пристрасті.
Пристрасне захоплення (одержимість) є те, що називають любов’ю з першого погляду. Оскільки інтимності та відданості у цих відносинах немає, то почуття, як правило, недовговічне.
У порожньому коханні немає інтимності та пристрасті, але зберігаються відданість та взаємні зобов’язання.
Для романтичного кохання характерна інтимність і пристрасть, що передбачає сексуальний потяг та емоційний зв’язок, але без відданості.
У товариській любові вже немає (або ніколи не було) пристрасті, але є відданість, взаємні зобов’язання, а також прихильність та симпатія один до одного. Таке почуття пов’язує родичів, близьких друзів, котрий іноді подружжя.
Безглузде кохання передбачає лише наявність пристрасті та відданості, але без глибокої інтимності. Таке почуття може призвести до короткого імпульсного шлюбу.
Ідеальне кохання. У цьому почутті є все: і інтимність, і пристрасть, і відданість. Стернберг стверджує, що навіть якщо таке кохання спалахує, його важко підтримувати і воно майже ніколи не буває довгим. Адже якщо з нього піде, скажімо, пристрасть, воно одразу перетвориться на товариську любов чи щось інше.
На думку Стернберга, за час існування взаємин між людьми співвідношення інтимності, пристрасті та зобов’язань у них постійно змінюється. Знаючи про три компоненти любові та її різновиди, пари можуть визначити, на що їм слід звернути особливу увагу на тому чи іншому етапі взаємин, а чого потрібно уникати.
Матеріал підготувала: професорка кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка, д.мед.н. Юрценюк О.С.
