Особливою категорією населення, що має потребу у більш ретельному підборі контрацепції в післяпологовому і післяабортному періоді становлять жінки з екстрагенітальною патологією. Ці пацієнтки також складають групу ризику, як по втраті здоров’я, так і по втраті вагітності, зростанню частоти патологічних пологів та оперативних втручань під час пологів, післяпологового періоду. Саме ця група жінок є значним резервом по зниженню перинатальних втрат, а також материнської смертності.
Особливістю жінок з екстрагенітальною патологією є те, що при їх зверненні за консультацією до медичного персоналу, варто виходити в першу чергу з того, що це жінка, яка потребує надійної профілактики непланованої вагітності.
При підборі методу контрацепції, у даної категорії пацієнток варто враховувати патогенетичні й клінічні особливості захворювання, яким страждає жінка, обсяг медикаментозної терапії. При цьому слід також оцінювати можливі впливи, як самого методу контрацепції на прояви захворювання, так і лікування основного захворювання на ефективність вибраного контрацептивного методу.
Виходячи з вище зазначеного, вже розроблені і постійно оновлюються медичні критерії прийнятності методів контрацепції. різні контрацептивні методи оцінюються з огляду відповідності і оцінки ступеня ризику їх для здоров’я пацієнтки, та від користі їх застосування при наявності певних станів.
Завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології БДМУ,
д.мед.н., професор Кравченко Олена Вікторівна
