Туберкульоз шкіри є рідкісною локалізацією позалегеневого туберкульозу і може розвиватися як первинне захворювання або як вторинне – в осіб, які вже були інфікованими мікобактеріями.
До первинних форм туберкульозу шкіри відносять скрофулодерму, вузлувату еритему, папуло-некротичний туберкульоз, ліхеноїдний туберкульоз, міліарний дисемінованих вовчак.З метою уникнення помилок у постановці діагнозу туберкульозу шкіри, варто звернути особливу увагу на проведення диференційної діагностики.
Туберкульоз шкіри потрібно диференціювати з бугорковим сифілідом, лімфоцитомою, системним червоним вовчаком (СЧВ), ліпоїдним сікозом, плоскоклітинним раком.
Від бугоркового сифіліда, туберкульоз шкіри відрізняється тим, що виникає в ранньому дитинстві, при ньому уражається хрящова, а не кісткова частина носу (як при сифілісі), повільно розвиваються і поширюються вогнища ураження, процес існує тривалий час (при бугорковому сифіліди місяці, а при туберкульозі десятиліття). Бугоркові елементи при сифіліди мають плоску форму, еластичні, при туберкульозі вони м’які. Сифіліди мають насичений темно-червоний колір, люпоми – блідо-червоний з жовтуватим відтінком. Бугорки при сифілісі розташовуються, як правило, ізольовано, а при туберкульозі зливаються в суцільні вогнища ураження, має значення і різний характер язв та рубців.
Туберкульоз шкіри відрізняється від лімфоцитоми тим, що виникає в молодому віці, перебіг довготривалий, ліпоми схильні до злиття та утворення виразок, на рубцях, які утворюються з’являються бугорки, визначаються позитивні симптоми провалювання зонда, яблучного желе. Гістологічно при туберкульозі виявляють гранульоми, які утворені з епітеліальних клітин оточених валиком із лімфоцитів, серед яких визначаються гігантські білі епідермоцити.
Відрізнити туберкульоз шкіри від системного червоного вовчака зазвичай (СЧВ) не складає труднощів.
При цьому враховують, що туберкульоз шкіри розвивається в дітей, а системний червоний вовчак , як правило і дорослих. При туберкульозі відсутній фолікулярний гіперкератоз, окрас висипу менш яскравий, немає ніякої схильності до симетричного розташування вогнищ ураження (у вигляді метелика). На відміну від СЧВ часто спостерігається поява виразок шкіри в місцях ураження. Варто враховувати також наявність підвищеної фоточутливості при СЧВ, в той час, як перебіг туберкульозу шкіри літом може покращитися. У випадку неможливості встановити діагноз за клінічними проявами захворювання використовують гістологічне дослідження, оскільки гістологічні відмінності даних захворювань є значними.
Люпоїдний сікоз відрізняється від туберкульозу шкіри тим, що захворювання розвивається у чоловіків середнього та старшого віку, первинним елементом є не люпома, а фолікулярна пустула, вогнища ураження зазвичай одиничні, розташовані не в центральній частині лиця, а на ділянках шкіри покритих волоссям (волосиста частина голови, ділянка вусів бороди, лобка). При ліпоїдному сікозі спостерігається більш швидка еволюція окремих елементів (при довготривалому перебігу внаслідок появи нових пустул), завершується рубцюванням і загибеллю волосяних фолікулів.
Диференційну діагностику туберкульозу проводять також з плоскоклітинним раком.
Діагностику проводять на основі того, що плоскоклітинний рак розвивається, як правило, у дорослих, являє собою одиночну пухлину, відрізняється значно швидкішим перебігом ніж туберкульоз шкіри, метастазує в ранній період розвитку. Характеризується розвитком глибоких виразок, щільністю країв, відсутністю люпом, тенденції до рубцювання, симптомів яблучного желе та провалювання зонда, іншою гістологічною картиною ( глибоко проникаючі проліферати ракових клітин в дермі з еозинофільною протоплазмою, які нагадують клітини шипуватого шару, ракові «перлини» із шару шипуватого із кератинізацією).
Матеріал підготувала: к.мед.н. доцент кафедри дерматовенерології Гаєвська М. Ю.
