Тривога – це важлива емоція, яка дає нам змогу вчасно помічати загрози – внутрішні (біль, дискомфорт в тих чи інших ділянках тіла) та зовнішні (повинні, землетруси, пожежі та інші природні катаклізми, стреси), попереджуючи нас про небезпеку з мобілізацією захисних резервів організму до відповідних дій, долаючи реальні загрозливі ситуації через втечі, напади, підготовки до виступів, екзаменів і т. ін.).
В свою чергу страх – це нормальна реакція адаптації, реакція на конкретну, певну, реальну небезпеку, конфлікт або стрес, а саме – страх висоти, медичних процедур, темряви тощо. І це – природній захисний процес запобігання небезпеки.
Натомість фобії з наявністю стійкого вираженого страху в ситуаціях, що не становлять реальної загрози, вважаються патологічними, так само як і тривожні стани, які супроводжуються станом вираженого неспокою, неприємного передчуття, без наявної на те причини. Люди намагаються уникати таких ситуацій або ж якщо уникнення неможливе, то виникає сильний емоційний дистрес (тривало діючий чи часто виникаючий негативний стрес), який паралізує чи, навпаки, збуджує, адресуючи людину з метою захисту.
Спільним для тривоги та страху є відчуття занепокоєння. Коли хвилювання людини стають домінуючими, ми говоримо про тривожність – як переживання уявного характеру без об’єктної загрози, яка не сприяє розвитку та самореалізації через виникаючу пасивну життєву позицію. Такі стани призводять до відчуття «нікчемності», почуття безпомічності, «непотрібності».
Маючи низький рівень самооцінки такі люди бояться розпочинати нові види діяльності, залишаючись в обіймах тривоги й страху.
Іноді тривога і страх провокує захисний механізм захисту у вигляді агресивних дій, які притаманні й дітям, і підліткам, і дорослим. Це прояви вербальної агресії у вигляді непристойних брутальних висловів, погроз, приниження; опосередкованої агресії (наклепи, неправдиві свідчення) та фізичної агресії, а саме – у вигляді психологічних цькувань з побиттям. І ми не завжди можемо передбачити як поведеться тривожна людина в станах дистресу, певним чином «захищаючи» себе.
Таким чином, важливою складовою впорядкованого, мирного життя людей є запобігання суспільній тривожності, докладаючи зусиль з боку медичних і державних інституцій та дбаючи про психологічну гігієну морального, етичного, естетичного, інтелектуального та духовного розвитку української нації. На цьому і стоїмо.
Інформація подана доцентом Світланою Русіною та лікарем Русланою Нікоряк
