«Я знаю: коли здається , що ми надзвичайно самотні зі своїми проблемами, – це не так. У світі є багато людей , які відчувають те саме, що й ми. Ми – разом.» Володимир Станчишин
Саме цією цитатою хотілося розпочати сьогоднішню бесіду з читачем про психологічні проблеми у хворих на розсіяний склероз. Цей діагноз завжди сприймається пацієнтом, як грім серед ясного неба. Життя зупиняється…. Всі надії, плани руйнуються в цю мить. Що далі? Де вихід? Хто підтримає, допоможе жити з цією проблемою і чи варто….
Пацієнт слухає лікаря, проте в такому стресі не завжди може зрозуміти всі пояснення, рекомендації, поради щодо способу життя. Хтось із них затримується, засипає лікаря тисячею запитань, а хтось спішить піти, усамітнись з цією проблемою. Можливо пошукати «правдивої» інформації про діагноз в інтернеті, можливо звернутись з молитвою до Бога. В будь-якому разі рівень тривоги значно зростає, вона набуває патологічного рівня. Згодом тривога пригнічує сон, щоб підтримати рівень пильності перед загрозою. Людський організм завжди мобілізується при стресі активацією гіпоталамо-гіпофізарної системи, ця активність підтримується мигдалеподібним тілом. Як наслідок – адреналін стимулює мозок та серце, підвищується артеріальний тиск, росте частота серцевих скорочень, наростає рівень пильності, пацієнт не зможе заснути, або навіть, якщо це йому вдається, сон буде поверхневим з частими тривалими пробудженнями, можливі нічні панічні атаки зі страхом засинання. Брак сну порушує процеси уваги, призводить до імпульсивності, тенденції зосереджуватися на негайних короткострокових результатах і підвищувати ймовірність ризикованих рішень, тощо.
У частини хворих формуються тривожно-депресивні стани, які зумовлюють порушення соціальної активності та погіршення якості життя. Тривалість хвороби помітно знижує якість життя. Напевно, це пов’язане з усвідомленням незворотності хвороби і, по мірі збільшення тривалості хвороби, погіршується якість життя у частини хворих, навіть при повільну наростанні неврологічного дефіциту.
Таким чином, серед основних психологічних проблем пацієнтів з РС можна виділити наступні:
- Стрес при прийнятті діагнозу: Період усвідомлення хвороби супроводжується запереченням, гнівом або депресією, що є природною реакцією на важку новину.
- Тривожність: постійне занепокоєння щодо прогресування хвороби, можливої інвалідизації та майбутнього загалом.
- Депресія та афективні розлади: найпоширеніший супутник хвороби. Депресивні стани можуть проявлятися як почуття безпорадності, втрата інтересу до життя та негативні думки про себе.
- Емоційна лабільність: Різкі зміни настрою, плаксивість або дратівливість, які іноді важко контролювати.
- Проблеми зі сном: Тривога та депресія часто призводять до безсоння, що додатково виснажує організм.
- Соціальна ізоляція: Через фізичні обмеження та страх нерозуміння пацієнти можуть віддалятися від друзів та близьких, що посилює відчуття самотності.
- Когнітивні порушення: Зміни в пам’яті, зниження концентрації уваги та швидкості обробки інформації. що часто пов’язано з локалізацією вогнищ демієлінізації в мозку.
Множинні вогнища демієлінізації, як морфологічний дефект при розсіяному склерозі, порушують зв’язки між різними ділянками головного мозку, що, звісно, обумовлює фізичний та когнітивний дефіцит, проте психологічні порушення в більшій мірі обумовленні тривогою очікування цих неминучих порушень. Досвід лікування хворих на розсіяний склероз свідчить, що пацієнти, які отримували хворобо модифікуюче лікування (ХМЛ) демонструють легший ступінь депресії, зменшення симптомів тривожно- депресивних порушень на тлі лікування, хоча воно і не має патогенетичного впливу на емоційно-вольову сферу пацієнтів. На жаль, розсіяний склероз розглядається як неврологічне захворювання, яке найбільш часто обтяжене депресивною симптоматикою. Коморбітність депресії і РС за даними літератури становить від 40 до 75 %. А саме депресивні порушення у хворого зменшують вмотивованість до лікування, зменшують адаптацію до повсякденного життя, прискорюють інвалідизацію та підвищують суїцидальний ризик.
Отже, загальний висновок який варто винести – психологічні порушення у хворих на РС є завжди, їхній характер різноманітний, але успіх лікування такого хворого залежить не тільки від активності ХМТ, але і від розпізнавання та вчасної корекції цих порушень.
Матеріал підготувала доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології доцент І.І. Кривецька
