Щороку 14 червня світова медична спільнота відзначає Всесвітній день донора крові — подію, покликану привернути увагу до важливості добровільного та безоплатного донорства. Для акушерства та перинатальної медицини це свято має особливе значення, адже донорська кров та її компоненти рятують життя жінок із масивними акушерськими кровотечами, використовуються при лікуванні новонароджених із гемолітичною хворобою та є невід’ємною складовою сучасних внутрішньоутробних втручань.
Одним із найбільш вагомих досягнень трансфузіології та акушерства стало впровадження ефективної профілактики резус-імунізації. Завдяки сучасним клінічним рекомендаціям та застосуванню антирезусного імуноглобуліну частоту тяжких форм гемолітичної хвороби плода та новонародженого вдалося суттєво знизити.
Чому під час вагітності визначають групу крові та резус-фактор?
Відповідно до чинних Стандартів медичної допомоги МОЗ України, під час першого звернення вагітної до закладу охорони здоров’я проводять:
- визначення групи крові за системою АВ0;
- визначення резус-належності (RhD);
- скринінг клінічно значущих антиеритроцитарних антитіл.
Це не є формальністю. Результати досліджень дозволяють оцінити ризик розвитку алоімунізації та визначити подальшу тактику ведення вагітності.
Особливої уваги потребують жінки з Rh-негативною кров’ю, якщо батько майбутньої дитини має Rh-позитивний або невідомий резус-статус.
Чи однакові поняття «несумісність за групою крові» та «резус-конфлікт»?
Ні. Ці поняття часто ототожнюють, однак вони мають різне клінічне значення.
Несумісність за системою АВ0
Виникає тоді, коли група крові матері та плода відрізняються. Це досить поширена ситуація, однак у більшості випадків вона не супроводжується тяжкими наслідками для плода. Іноді у новонародженого може спостерігатися жовтяниця або легкі прояви гемолізу, які успішно коригуються сучасними методами лікування.
Резус-конфлікт
Розвивається у випадку, коли Rh-негативна жінка виношує Rh-позитивний плід. Якщо еритроцити плода потрапляють до материнського кровотоку, імунна система жінки може почати виробляти антитіла проти RhD-антигену.
Первинна сенсибілізація найчастіше не становить загрози для поточної вагітності, проте під час наступних вагітностей сформовані антитіла можуть проникати через плаценту та руйнувати еритроцити плода. Утворені материнські антитіла здатні проникати через плаценту та руйнувати еритроцити плода, що може призводити до розвитку гемолітичної хвороби плода та новонародженого.
Основними проявами можуть бути:
- анемія плода;
- збільшення печінки та селезінки;
- внутрішньоутробна водянка плода;
- тяжка жовтяниця новонародженого;
- білірубінова енцефалопатія;
- у найтяжчих випадках — внутрішньоутробна загибель плода.
Ризик потрапляння еритроцитів плода в кровотік матері існує у різних клінічних ситуаціях:
- під час пологів;
- при самовільному або штучному перериванні вагітності;
- при позаматковій вагітності;
- після інвазивних пренатальних процедур;
- у разі кровотечі під час вагітності;
- після травми живота;
- при ручному відділенні плаценти або інших акушерських маніпуляціях.
Саме тому в кожній із цих ситуацій лікар оцінює необхідність проведення специфічної профілактики.
Сьогодні завдяки розвитку медицини більшість цих ускладнень можна попередити або своєчасно діагностувати.
Ключовим методом профілактики є застосування антирезусного імуноглобуліну у Rh-негативних жінок, які не мають власних анти-D-антитіл.
Згідно з чинними нормативними документами та сучасними міжнародними рекомендаціями, профілактика включає:
✔ Рутинне антенатальне введення антирезусного імуноглобуліну у третьому триместрі вагітності.
✔ Післяпологове введення препарату протягом перших 72 годин після народження Rh-позитивної дитини.
✔ Введення антирезусного імуноглобуліну після будь-яких потенційно сенсибілізуючих подій.
Ефективність такого підходу підтверджена багаторічними клінічними спостереженнями та міжнародними рекомендаціями.
У Rh-негативних вагітних проводиться повторний скринінг антиеритроцитарних антитіл у визначені терміни вагітності.
Якщо антитіла вже виявлені, жінка потребує спостереження у спеціалізованому закладі. Сучасні клінічні настанови рекомендують:
- динамічне визначення титру антитіл;
- ультразвуковий моніторинг стану плода;
- доплерометричну оцінку кровотоку в середній мозковій артерії плода для раннього виявлення анемії;
- за показаннями — проведення внутрішньоутробних лікувальних втручань.
Такий підхід дозволяє своєчасно виявити ускладнення та обрати оптимальну тактику ведення вагітності.
Всесвітній день донора крові є ще одним нагадуванням про те, що розвиток сучасного акушерства нерозривно пов’язаний із функціонуванням служби крові.
Донорська кров та її компоненти необхідні для:
- лікування масивних акушерських кровотеч;
- проведення замінних трансфузій новонародженим;
- виконання внутрішньоутробних гемотрансфузій;
- надання допомоги пацієнтам із тяжкими формами гемолітичної хвороби.
Кожна донація крові потенційно може врятувати життя не лише матері, а й майбутньої дитини.
Сучасна доказова медицина переконливо доводить:
- визначення групи крові та резус-фактора є обов’язковим компонентом антенатального спостереження;
- несумісність за системою АВ0 та резус-конфлікт — різні клінічні стани;
- своєчасний скринінг антиеритроцитарних антитіл дозволяє оцінити ризики для плода;
- застосування антирезусного імуноглобуліну є ефективним методом профілактики Rh-імунізації;
- дотримання сучасних клінічних стандартів дає можливість запобігти більшості випадків тяжкої гемолітичної хвороби плода та новонародженого.
Досягнення сучасного акушерства, трансфузіології та перинатальної медицини є яскравим прикладом того, як поєднання наукових знань, розвитку донорського руху та впровадження доказових клінічних рекомендацій сприяє збереженню здоров’я матері та дитини, а в багатьох випадках — рятує життя майбутніх поколінь.
Матеріал підготував:
асистент кафедри акушерства, гінекології та перинатології БДМУ
Олег КОЗАР
