25 листопада у світі вшановують Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства проти жінок.
Щороку 16 днів, від Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства проти жінок 25 листопада до Дня прав людини 10 грудня, традиційно є Днями дії проти гендерного насильства.
Насильство проти жінок – це порушення прав людини, це наслідок дискримінації жіноцтва в законодавстві і на практиці та нерівності жінок і чоловіків, наголошують в Організації Об’єднаних Націй, яка запровадила вшанування дня боротьби з цим різновидом насильства. Ця проблема досі актуальна в усьому світі, зокрема і в Україні – особливо в час воєнного конфлікту.
Під гендерним насильством розуміється насильство, яке чинять здебільшого чоловіки проти переважно жінок. Тому Організація Об’єднаних Націй вирішила виділити окремий тип насильства – гендерне насильство або насильство проти жінок (поширена міжнародна абревіатура VAW – violence against women), в основі якого лежать владні стосунки між чоловіками й жінками.
У 1993 році була прийнята Декларація ООН про викорінення насильства щодо жінок.
У статті 1 дане визначення насильства проти жінок: “довільний акт насильства, скоєний на підставі статевої ознаки, який спричиняє або може спричинити фізичний, статевий чи психологічний збиток або страждання жінкам, а також загрози скоєння таких актів, примусове чи довільне позбавлення свободи або особистого життя”.
Ще одна важлива ознака гендерного насильства – це так зване “невуличне” насильство – тобто жертва може бути знайома з насильником. І справді, у випадку зґвалтування доволі часто насильниками є не невідомі чоловіки, а знайомі жінці люди.
Гендерне насильство – це проблема 21 століття, актуальна для всіх країн світу; немає жодної країни, де ця проблема була б розв’язана.
Види гендерного насильства
Найпоширенішими видами гендерного насильства у світі вважають зґвалтування, домашнє насильство (або насильство в сім’ї), проституцію, секс-торгівлю, сексуальні домагання.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) привертає окрему увагу до сексуального насильства щодо жінок із боку інтимного партнера (Intimate partner and sexual violence against women).
В Україні тема боротьби з насильством проти жінок далі актуальна. Ці дні, які в Україні відзначаються на державному рівні вже досить багато років, і далі актуальні і для України, констатує менеджер зв’язків із громадськістю Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда Україна» Ліза Рай.
За її словами, «по-перше, нікуди, на жаль, не зникає проблема домашнього насильства, яка в Україні досить поширена».
Якщо говорити навіть про офіційну статистику Міністерства внутрішніх справ, то про це надходить близько 150 тисяч заяв на рік
В інтерв’ю Радіо Свобода Ліза Рай розповіла: «Якщо говорити навіть про офіційну статистику Міністерства внутрішніх справ, то про це надходить у середньому близько 150 тисяч заяв на рік. Але, знову ж таки, ми розуміємо, що це лише офіційна статистика звернень до правоохоронних органів. Дуже багато жінок не звертаються по допомогу, відповідно громадські організації оцінюють, що ця цифра становить лише 10-15 відсотків від реальної кількості випадків, від реального масштабу проблеми».
Крім того, каже Ліза Рай, в Україні все ще стається й гендерна дискримінація, яку теж не можна списувати з рахунку і вважати чимось неважливим. «Жінка не завжди може отримати повноцінний доступ до ринку праці, жінкам, особливо молодим мамам, часто відмовляють у працевлаштуванні. Також заробітна платня жінок та чоловіків в Україні на одних і тих самих позиціях може відрізнятися на 25–30 відсотків, тобто досить суттєво», – звертає увагу правозахисник.
«І, власне, всі ці проблеми часто стають причиною того, що українські жінки сподіваються знайти кращу долю, виїжджаючи за кордон, і якщо вони це роблять, не убезпечивши себе заздалегідь, то можуть потрапляти в ситуацію торгівлі людьми», – додає вона.
Насильство в час війни – тепер і в Україні
А ще в Україні зараз дуже гостро постало питання, що збігається з глобальною темою кампанії «16 днів» цього року – це жінки та воєнні конфлікти. Адже в Україні нині стається все те, що й деінде у світі за таких ситуацій – під час воєнних конфліктів жінки зазнають додаткового насильства.
«Не таємниця, що частішають випадки зґвалтувань у зоні, де відбуваються воєнні операції, не таємниця, що жінки і діти часто стають щитом для бойовиків, при тому, що за гуманітарним правом це неприпустимо. Але, на жаль, це відбувається», – наголошує представник організації захисту прав жіноцтва «Ла Страда Україна» Ліза Рай.
Важливою умовою боротьби з насильством є профілактика. Її ціль – уникнення насильства, його своєчасне виявлення або припинення на ранніх стадіях, пом’якшення наслідків. Стамбульська декларація містить статті з профілактики насильства, основними з яких є: загальні зобов’язання, підвищення обізнаності, освіта та навчання фахівців, профілактичні втручання і програми виправлення, медіа підтримка.
Профілактичні заходи спрямовано як на індивідуумів, так і на суспільство в цілому. Насильство – це результат впливу не тільки індивідуальних чинників, а й середовища. Профілактика спрямована на підтримання загального соціального порядку, соціальних норм, щоденну взаємодію.
Інформацію підготувала: Карвацька Наталія, к.мед.н., доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка
